2024-08-01 12:00:01
Привіт, креатори 👋🏻
Сьогодні буде #багатобукв, адже на повістці дня розбір колекції Le Paysan від Jacquemus.
Сам дизайнер називає колекцію оммажем його родині, дитинству та прованському корінню.
«Le Paysan» — це повернення до французького села, до простоти, до землі. Фігурки фруктів і та овочів зі шкіри, ящики замість сумок, фото кампейну що відтворюють архівні фото справжніх селян. Звичайно, символізм на цьому не закінчується. Хлопчик на початку відео також символізує Симона Порта в дитинстві.
Ця робота з символами — це якраз те, через що я знов і знов закохуюсь у маркетинг. Бо саме таким чином бренд створює не просто одноразовий перформанс, а цілий всесвіт навколо бренду.
А тепер до того, що, власне, наштовхнуло мене на бажання зробити цей огляд. Якось раніше я писала про тенденцію, що стала загальною і проявляється не лише в нашому суспільстві — люди стали більш чутливі до подій, новин і в тому числі до комунікації брендів.
Тож ця колекція також отримала чимало хейту (додала декілька коментарів у перекладі).
За що «прилетіло» Жакмюсу:
• Романтизація сільського житті — Люди, які виросли в селі або досі живуть у важких умовах, побачили тут шарж і експлуатацію естетики бідності.
• Whitewashing історичного контексту — французьке село — не лише про мальовничі хати. Це і колоніальна історія, і класова боротьба, і репресії.
• Дисонанс між цінами та натхненням — образи натхненні одягом робітників за цінами рівня паризьких буржуа.
І знаєте, частково я погоджуюсь із цим. На фото у каруселі кампейни з моделями у порівнянні з архівними виглядають ну дуже пластиковими, а те, що є для селян їх щоденними життям перетворюється на якийсь реквізит для гарних фоточок. І знаєте, чому в першу чергу? Бо ця історія для мене не має глибини. Дизайнер часто використовує локальну естетику Провансу — пшениця, лаванда, мандаліни, селяни, старі Peugeot — але це комерційне використання образу, а не реальна соціальна участь. Бачу, що люкс якось все більше рухається до соціально вагомих ініціатив, і в цьому випадку, як на мене це було б саме тим, що звʼязало б всю ідею разом, не залишаючи післясмаку комерціалізації історично важливого образу й теми.
А що думаєте ви?
Давайте обговорювати
Сьогодні буде #багатобукв, адже на повістці дня розбір колекції Le Paysan від Jacquemus.
Сам дизайнер називає колекцію оммажем його родині, дитинству та прованському корінню.
«Le Paysan» — це повернення до французького села, до простоти, до землі. Фігурки фруктів і та овочів зі шкіри, ящики замість сумок, фото кампейну що відтворюють архівні фото справжніх селян. Звичайно, символізм на цьому не закінчується. Хлопчик на початку відео також символізує Симона Порта в дитинстві.
Ця робота з символами — це якраз те, через що я знов і знов закохуюсь у маркетинг. Бо саме таким чином бренд створює не просто одноразовий перформанс, а цілий всесвіт навколо бренду.
А тепер до того, що, власне, наштовхнуло мене на бажання зробити цей огляд. Якось раніше я писала про тенденцію, що стала загальною і проявляється не лише в нашому суспільстві — люди стали більш чутливі до подій, новин і в тому числі до комунікації брендів.
Тож ця колекція також отримала чимало хейту (додала декілька коментарів у перекладі).
За що «прилетіло» Жакмюсу:
• Романтизація сільського житті — Люди, які виросли в селі або досі живуть у важких умовах, побачили тут шарж і експлуатацію естетики бідності.
• Whitewashing історичного контексту — французьке село — не лише про мальовничі хати. Це і колоніальна історія, і класова боротьба, і репресії.
• Дисонанс між цінами та натхненням — образи натхненні одягом робітників за цінами рівня паризьких буржуа.
І знаєте, частково я погоджуюсь із цим. На фото у каруселі кампейни з моделями у порівнянні з архівними виглядають ну дуже пластиковими, а те, що є для селян їх щоденними життям перетворюється на якийсь реквізит для гарних фоточок. І знаєте, чому в першу чергу? Бо ця історія для мене не має глибини. Дизайнер часто використовує локальну естетику Провансу — пшениця, лаванда, мандаліни, селяни, старі Peugeot — але це комерційне використання образу, а не реальна соціальна участь. Бачу, що люкс якось все більше рухається до соціально вагомих ініціатив, і в цьому випадку, як на мене це було б саме тим, що звʼязало б всю ідею разом, не залишаючи післясмаку комерціалізації історично важливого образу й теми.
А що думаєте ви?
Давайте обговорювати