Привіт, я Олена Божук — лікарка-психологиня проєкту «Вагомі» 💛

Давайте поговоримо про голод — але не лише той, що в животі, а й той, що в голові та серці. Бо часто ми їмо не тому, що справді голодні, а щоб приборкати емоції.
Емоційний голод — це своєрідний сигнал щодо споживання їжі, який насправді є способом впоратися з емоційно важкими ситуаціями, не зачіпаючи корінь проблеми, а тільки маскуючи її на поверхні.

Фізіологічний голод, навпаки, наростає поступово, не залежить від емоцій і зникає після того, як ви сито й з комфортом поїли.

🧠 А от як їх розрізнити:
Фізіологічний голод: ви готові з’їсти будь-що, не вибираючи, й відчуття голоду відчуваєте в животі.

Емоційний голод: хочеться конкретну страву, бажано щось смачненьке, і відчуття голоду виникає раптово, в думках. Часто — на фоні негативних емоцій. І замість ситості — з’являється провина.

📌 Запитайте себе:
-Чи справді ви голодні тілом, чи просто присутня емоційна напруга?

-Чи їли ви нещодавно?

-Чого насправді ви зараз потребуєте, якби була змога обирати: їжі, обіймів, відпочинку, підтримки?

Емоційний голод — це не слабкість, а сигнал: «мені зле, я потребую підтримки». І перше, що варто зробити — не сварити себе, а з повагою подивитись на свої потреби.

Спробуйте завести щоденник емоцій і харчування. Відзначайте, що ви їли, коли їли і що при цьому відчували. Це допоможе зупинитись і побачити закономірності.

🧘‍♀️ Ще одна корисна практика — "емоційний чек-ап". Щодня зранку або ввечері дайте собі відповідь на три прості питання:

✨Як я почуваюсь фізично?

✨Що я відчуваю емоційно?

✨Чого я зараз найбільше потребую?

А головне — не забороняйте собі «комфортну їжу». Важливо вчитися чути себе до того, як організм почне кричати через їжу про емоційні потреби.

З турботою,
Олена Божук