Пристрасть - вона так, до післязавтра, а сумісність - вона назавжди.
Все важливо, і все не важливо; тобто, якщо це біологічна сумісність, то вона у всьому, розумієш?
Людина тобі підходить у всьому.
З рук випустити важко, правда.
І все одно, що він говорить, - просто слухаєш голос. І все одно, що він робить, - просто дивишся на нього.
Дивишся, і тобі добре, тепло так.
Ти на нього дивишся, і таке відчуття - ось я і вдома, розумієш?
А потім з іншими нічого і не виходить.
Все, ніби, і нічого так, але увесь час додому хочеться...