ПРОВІСНИЦЯ ЧЕРВНЕВОЇ СТИХІЇ

Стоїть у небі тиша громова,
От-от, і вже зірвуться перекати,
І відчуває зморена трава,
Що світ її прожогом ожива,
І лиш хвилину треба зачекати.

Немов німого часу дивина,
Провісниця червневої стихії,
Готує перезапуск двигуна,
І знає квітів дивні імена,
І всім їм дасть хоч дещицю надії.

І ми з тобою разом край вікна,
В обіймах проводжаємо зажуру,
І на вустах, що кольору вина,
Народжується ніжність чарівна,
Під зливи швидкоплинну увертюру.

©Павло Деркач
18.02.2025