Продовжуємо рубрику #НотаткиДжуна новою історією про важливість та складність просити у команди фідбек на свою роботу.

Мою junior-позицію на проєкті закрили. Це момент, який засмучує та дає привід для сумнівів і переживань щодо майбутнього. Думки про підготовку до нових співбесід, страхи їх проходження, скепсис щодо свого портфоліо.

Але в останній робочий день на проєкті до мене прийшов девлід, сказав кілька приємних слів та додав: «Закинь фідбек-реквести на команду — теплих слів напишемо»

Я часто просила й писала фідбеки — переживала через них, аналізувала, раділа й засмучувалася. Вони допомагають розвиватися, бачити свою цінність, сильні та слабкі сторони. Та цього разу стався збій. Бо фідбек — це не лише про навички та професійні якості. Це ще й про людей, взаємодію, довіру, комунікацію, вміння чути й бути почутою.

Фідбек-реквести написала, а коли прийдуть відповіді — заварю собі чаю, прочитаю, посміхнуся і сяду складати свій новий план розвитку.

Чи боїтеся просити фідбек?