Прочитала вже приблизно чверть книги Наталії Івер "Лісітея. Витончені ігри". Вже писала, що роментезі для мене — це експеримент, новий досвід.

Що можу сказати на цьому етапі: незвично, але цікаво. Авторка говорить про цілком упізнавані речі — стосунки, самовизначення, внутрішні конфлікти — просто робить це через фантазійних персонажів і відповідні декорації. А проблеми ті самі, що й у звичайних людей ❤️

Мені подобається, що текст легкий, динамічний, зрозумілий. Я трохи боялася, що доведеться продиратися крізь складну, незнайому міфологію ⠱⠑⠣⡰⢄⠘ ⠓ ⢅⢡⠸⢒⠸⢅⢠⢌, але ні — світ та персонажів вводять поступово й м’яко.

Схоже, фентезі справді буває різного ступеня фентезійності.

Отже, у вільні години в вихідні в мене є, чим зайнятися. Буду читати далі й спостерігаю за власними відчуттями. Поки що — подобається ☺️

А ви з якою книгою плануєте проводити дозвілля?

Книготерапія 📗Підписатись