Про етику сервісу у воєнний час (і що її ускладнює)

24print відмовився друкувати плакати для мітингу на захист НАБУ і САП.

Як кажуть, це не перша їхня відмова у друці постерів на мітинги. Їхня позиція – «політичне/провокаційне не друкуємо, бо не можемо перевірити мотиви, а війна – це про безпеку».

Я частково можу зрозуміти цей страх. Це час, коли всі в напрузі. Але водночас мене не полишає думка: чому саме тут виникає така ретельна "етична політика", а в інших випадках – ні?

Бо ті ж друкарні часто без вагань віддають у друк:
– візитки для корупційних політиків і діячів, які топлять за росію;
– банери з помилками, шовіністичним гумором чи примітивною маніпуляцією, сексизмом і рештою;

Чому раптом саме протест проти посилення авторитарної вертикалі – ризик? А не такі ж подекуди вирази проти людської гідності, єства, віросповідання..?

Так, це ризик для друкарні. Легше не надрукувати, ніж відповідати, якщо “не тим” щось не сподобається. І я це не засуджую – я бачу, як страх проник у сервісний бізнес, я досвідчую цього упродовж війни вже дуже багато де. Але страх – це не політика бізнесу. Це її відсутність.

Політика – це вміння витримати етичну послідовність принципів. І якщо друкарня не друкує нічого “провокаційного” – чому б тоді не бути послідовними й у випадках банерів для псевдопартій чи вивісок із двозначним контентом. Бо вибірковість – це не обережність. Це політичність під маскою нейтральності.