2024-08-01 12:00:01
Посередині літа ти зупиняєшся і починаєш розуміти, що літо тікає від тебе.
Липке, вологе, вмите дощами літо тікало від кожного з нас. Полунично-черешневі солодкі дні розтікалися по губах холодним морозивом та йогуртами з вершками і поволі вкладали у
пам`ять свій приємний, короткотривалий післясмак.
Людина стояла на роздоріжжі середини літа, заглядала у свою шафу, витягувала красиві легкі сукні на тонких бретелях, тримала в руках теплі флісові светри, джинси, шорти, в’язані шкарпетки і сподівалася на спеку в завтрашньому дні...чекала, що одягне свій найкращий літній одяг. Людина підходила до дзеркала і дивилася на своє відображення в ньому: роздивлялася свої недоліки, деякі недоліки вправно додумувати собі сама, рахувала зморшки та лишні кілограми. Людина чекала кращого у завтрашньому дні. Людина дивилася в літо і бачила себе в ньому, думала, що літо проходить, а повно справ залишається так і не завершеними, деякі справи людина планувала зробити ще до початку літа. Людина складала безлад у свій голові, дещо хотіла викинути, але щось її не пускало і вона ховала це у найпотаємніші шухляди до наступного літа, коли все стане краще. Іноді людина себе жаліла.
Жаліла, що літо проходить, а вона так і не встигла напитися черешневого морсу, не тримала руками теплий вечір, не рахувала зорі в морі трави, замало цілувалася з літом...
Людина стояла на роздоріжжі літа і помічала, що літо від неї тікає...
А потім липень зробив для неї запашного чаю з липи, пообіцяв, що незабаром принесе солодкої кукурудзи, ароматних персиків і найсмачніших домашніх помідорів...І людина взяла своє літо за руку, вхопила міцно і зійшла з роздоріжжя...
Літо триває! Ніщо від тебе не втекло, людино. Одягай свої найкращі купальники, хочеш, зверху вкривайся пледами і біжи...Біжи в своє літо, людино!
Просто не стій на роздоріжжі. Збирай з кожного дня красу. Усе, що можна ти уже зробила, людино. Подякуй собі за це. Просто подякуй. Скільки у тебе було сил, настільки ти це зробила. А зараз пішли у другу половину літа, будемо купатися разом у морі трави і рахувати зорі у вечірньому небі. У нас з тобою ще багато спільного сонця.
Сьогодні ти дуже красива, людино...З тобою твоє Літо.
© Христина Кішик
Липке, вологе, вмите дощами літо тікало від кожного з нас. Полунично-черешневі солодкі дні розтікалися по губах холодним морозивом та йогуртами з вершками і поволі вкладали у
пам`ять свій приємний, короткотривалий післясмак.
Людина стояла на роздоріжжі середини літа, заглядала у свою шафу, витягувала красиві легкі сукні на тонких бретелях, тримала в руках теплі флісові светри, джинси, шорти, в’язані шкарпетки і сподівалася на спеку в завтрашньому дні...чекала, що одягне свій найкращий літній одяг. Людина підходила до дзеркала і дивилася на своє відображення в ньому: роздивлялася свої недоліки, деякі недоліки вправно додумувати собі сама, рахувала зморшки та лишні кілограми. Людина чекала кращого у завтрашньому дні. Людина дивилася в літо і бачила себе в ньому, думала, що літо проходить, а повно справ залишається так і не завершеними, деякі справи людина планувала зробити ще до початку літа. Людина складала безлад у свій голові, дещо хотіла викинути, але щось її не пускало і вона ховала це у найпотаємніші шухляди до наступного літа, коли все стане краще. Іноді людина себе жаліла.
Жаліла, що літо проходить, а вона так і не встигла напитися черешневого морсу, не тримала руками теплий вечір, не рахувала зорі в морі трави, замало цілувалася з літом...
Людина стояла на роздоріжжі літа і помічала, що літо від неї тікає...
А потім липень зробив для неї запашного чаю з липи, пообіцяв, що незабаром принесе солодкої кукурудзи, ароматних персиків і найсмачніших домашніх помідорів...І людина взяла своє літо за руку, вхопила міцно і зійшла з роздоріжжя...
Літо триває! Ніщо від тебе не втекло, людино. Одягай свої найкращі купальники, хочеш, зверху вкривайся пледами і біжи...Біжи в своє літо, людино!
Просто не стій на роздоріжжі. Збирай з кожного дня красу. Усе, що можна ти уже зробила, людино. Подякуй собі за це. Просто подякуй. Скільки у тебе було сил, настільки ти це зробила. А зараз пішли у другу половину літа, будемо купатися разом у морі трави і рахувати зорі у вечірньому небі. У нас з тобою ще багато спільного сонця.
Сьогодні ти дуже красива, людино...З тобою твоє Літо.
© Христина Кішик