Поки в мережі розгортається черговий мовний скандал — трохи фактів з історії.

- 1627 — наказ російського царя Михайла спалити українські книги;
- 1720 — Петро І забороняє друк українською;
- 1764 — Катерина II наказує русифікувати Україну;
- 1863 — Валуєвський циркуляр: української мови «не было, нет и быть не может»;
- 1876 — Емський указ: заборона книжок, вистав, навіть співів українською;
- 1884–1888 — заборона театру, мови в установах і навіть українських імен;
- 1914 — заборона української преси;
- 1933 — сталінська «деукраїнізація», вилучення «Ґ», репресії проти письменників;
- 1962 — репресії проти захисників мови;
- 1978 — Брежнєвський циркуляр про посилення вивчення російської мови;
- 1983 — Андроповський указ: обмеження української в освіті та культурі;
- 2012 — закон Ківалова-Колесніченка;
- 2025 — заборона української мови в школах на окупованих територіях.
І це лише частина. У світовій історії немає іншої мови, яку б так системно нищили.

Тому обурення через заяви стендап-коміка Фелікса Редьки — не емоції, а реакція на свідоме перекручення фактів. Для тих, хто «не в бульбашці»: у своєму дописі він поставив під сумнів сам факт мовних утисків, назвавши це «пропагандистським штампом», а активістів — «мовнюками».

Як автор Закону про мову, вважаю такі висловлювання не просто недоречними. Це — публічне применшення колоніальної політики Росії щодо української мови. Мовна політика була і залишається одним із ключових інструментів русифікації. Саме тому боротьба за мову — це боротьба за гідність і свободу.

Це не «спроба уникнути розбрату», як каже автор допису. Це підміна понять. І зневага до всіх, хто десятиліттями виборював право говорити українською.

Взято з FB-сторінки Миколи Княжицького

Від себе додам:
Або Фелікс - «корисний ідіот». Або робить це ціленаправлено. Тоді питання - задля кого і на кого він працює 🤔