поки в мене мігрень і хочеться видалити собі голову, а лежати із заплющеними очима взагалі не помага, розкажу вам щось добре про те, як бог любив своїх середньовічних містичок (останнім часом він узагалі не такий романтичний).

якось гертруда з гельфти, збираючись спати, побачила, що розп'яття над її ліжком хилиться вперед, наче от-от упаде. гертруда підхопила його — і почула голос ісуса, який сказав, що це любов тягне його до неї. вона притисла розп'яття собі до грудей, обсипала його поцілунками, вийняла з нього металеві цвяшки й замінила на запашні гвоздики. а коли нарешті стала засинати, відчула, як ісус обійняв її правою рукою, а на вухо прошепотів рядки з любовного вірша.

файно ж.

#вечірнінотатки