поки деякі наші куратори, мистецтвознавці та дослідники "ходять навшпиньки" таких визначень як "український авангард" чи "український модернізм", за поребриком з величезним розмахом (і бюджетом) відкрилася виставка з дуже лаконічною і водночас промовистою назвою — "Наш авангард"

тут вам і Татлін з бандурою, і Малевич, і Бурлюк з Екстер. Всі — просто "їхні", без невнятних шамкань про те, що авангард, мовляв, не знає ні кордонів, ні національностей, і він просто собі був і в Росії, і в Білорусії, і в Україні... але, ну, так вже історично склалося, що, той авангард, який був в Росії (на широтах Рос. імперії, CCCР), — це Russian avant-garde, а той, який в Україні, — це просто такий собі авангард (без роду, без племені), який творився на наших землях різними мисткинями/митцями

звісно, хтось й справді так вважає, хтось не хоче отримати закиди у надмірній "реукраїнізації" чи "націоналізації" окремих митців та їхнього доробку від іноземних колег/донорів/роботодавців/спонсорів. Комусь просто не вистачає фінансування на ґрунтовне (саме) академічне розвінчування міфів (роботи в закордонних архівах, поїздки, міжнародні конференції — все це дуже дорого). Словом, боротися з "монстром франкенштейна" російського авангарду ніхто не поспішає. Гадаю, нова (деколонізована) історія українського мистецтва першої половини XX століття наразі й надалі снуватиметься в тіні бренду Russian avant-garde

до слова, те, що "Russian Avant-garde" — це, по суті, бренд, а не науковий термін, визнають й самі росіяни (ну, принаймні притомні тамтешні науковці), а боротися академічними мечами з маркетинговими вітряками, як на мене, абсолютно неефективно. Чому б не залишити "науковцям наукове", а усім іншим - право на лаконічні і промовисті назви проєктів та заголовки?