— Покуштувати бодай краплину такого вина — це зберегти згадку про його смак на ціле життя! — казав він.

— Вино, — казав він далі, — це як жінка! Є жінка і жінка, і є вино й вино. Є вино, що його можна пити щодня й ніколи не зазнати від того втіхи. Є жінка, що її можна знати ціле життя, і що тобі з того? Але буває жінка, що, раз її зустрівши, ніколи більше не забудеш її в житті, хоч це був лише погляд, який ненароком вона кинула, або посмішка, що нею вони обдарували тебе мимохідь.

✍️📚 В. Домонтович «Без ґрунту», 1942

Один з моїх улюблених моментів у романі — коли Ростислав Михайлович забив вже на все і повів Ларису «вечеряти, пити вино, не йти до ресторану, а до шашличної». Ну а там вони отримали лекцію про вино від господаря-вірменина. Його подальша промова про різні вина для різних гостей — у коментарі. 👇

👩‍🎨🎨 Давид Бурлюк «Без назви», 1954

Це картина Бурлюка вже з пізньої еміграції. Одна з тих, за які до нього причепилося оте «український Ван Гог», фе. Бурлюк — завжди Бурлюк!