Покремсали життя моє на частки,
на тьмяну січку слів і суєти
А серце виривається із пастки —
у нетрі дум, під небо самоти.
У мовчазливу готику тополі,
в труда одухотворену грозу.
Я трохи звір. Я не люблю неволі.
Я вирвуся, хоч лапу відгризу.

Долучайтесь до спільного збору з Рухом ЧЕСНО на FPV-ретранслятори для екіпажів 78 ОДШП, які щодня нищать ворога з неба.
https://send.monobank.ua/jar/9dAWtUAFkN

📸 Анжеліка Волович. Фото зроблене у Бахмуті
💫 Читай поезію Ліни Костенко