- Покохати когось - це все одно, що оселитися в новому будинку, - говорила Соня. - Спершу тобі подобається, все-таки у ньому все нове, і щоранку собі дивуєшся: та невже це все моє? Все боїшся: а раптом увірветься хтось та закричить: мовляв, ніхто не збирався селити вас у такі хороми. Але роки йдуть, фасад занепадає, одна тріщина пішла, інша. І ти починаєш любити будинок уже не за його переваги, а швидше, за недоліки. З заплющеними очима пам'ятаєш усі його кути та закутки. Вмієш так хитро повернути ключа, щоб не заїло замок, і будинок впустив тебе з морозу. Знаєш, які мостини прогинаються під ногами. Як відчинити шафу, щоб не рипнули дверцята. З таких маленьких секретів і таємниць і складається твій будинок.

©Фредрік Бакман, "Друге життя Уве"