«Погляд медузи» Любко Дереш

Анотація від видавництва «Анетти Антоненко»:

Час подій — осінь/зима 2022-го року, починаючи з перших блекаутів у країні внаслідок російських обстрілів. В основі історії — стосунки давніх друзів, що по-різному переживають психологічну травму, яку отримав на війні їхній шкільний товариш.
Колишній львів’янин Лесь — викладач-літературознавець, що вже багато років живе у Києві. Його близький товариш Славко, з яким Лесь товаришує ще зі шкільних часів, мобілізувався, але отримав поранення під Ізюмом і повернувся на реабілітацію до Львова. Лесик, натомість, від початку війни залишається у тилу в Києві, принагідно волонтерить й продовжує викладацьку роботу. Провідуючи пораненого товариша у Львові, він розуміє, що Славко дуже змінився внаслідок війни. Хоч Славко відкрито й не осуджує Леся за те, що Лесь не воює, той відчуває, що давня дружба вже неможлива.
Втрата товариша стає дуже болісною для Леся, і він відчуває на собі великий тиск провини та страх суспільного осуду через те, що не бере участі в бойових діях. Потреба чесно розібратися в собі штовхає Леся до відвертої розмови зі самим собою на сторінках щоденника.
Ланцюжок асоціацій веде Леся до спогадів про студентські роки. Ті роки, коли вони разом зі Славком, були удвох наївно закохані в одну дівчину — молоду художницю Катю, котру поза очі прозвали «Медузою».
Відтворюючи у своєму щоденнику події початку двотисячних, Лесь віднаходить підстави для розуміння, ким є він сам і якими повинні бути його роль у суспільстві та вклад у перемогу.

Це історія чотирьох друзів ще з років навчання у гімназії та їх життя після початку повномасштабного вторгнення. Один з них, Славко, пішов служити, а троє інших ні, тут і почалось їх віддалення один від одного. І кожен переживає війну по-своєму, в кожного є своя історія та досвід. Як на мене, дуже гарно передано настрій 2022 року з обстрілами, тривогами та блекаутами.

Це погляд на війну з точки зору тилу, людей, які живуть у відносно спокійному Львові та військового, що повернувся з полю бою з ПТСР та втратою почуттів до колись коханої людини.

Кожен розділ ведеться від імені окремого персонажу, а перехід від розділу до розділу не розділений крапками, кінець останнього речення є початком наступного і таким чином оповідь наче перетікає від одного оповідача до іншого.

Дуже гарно описаний кожен персонаж, його манера спілкування, характер, ставлення до ситуації. І в кожному персонажі наче знаходиш частинку себе та своїх переживань.

Не сподобалось наявність розділів російською. Я розумію, що автор хотів максимально передати і змалювати кожного героя, але читати було якось не по собі.

Книга тоненька, але настільки насичена, що швидко прочитати не вдалось. Також мінусом є дуже маленький шрифт, від якого швидко втомлювались очі. Але перевидання наче вже з нормальним шрифтом.

В кінці було трохи наркоманії та міфологічності, мені це не дуже сподобалось і саме ця частина читалась важче. Але як кажуть прихильники автора, в цьому і є його особливість.

Загалом, як на мене, ця книжка обовʼязкова до прочитання, точно буду радити її.

Оцінка 4/5

#відгуки_бункер