2024-08-01 12:00:01
🔍 Поганий антикризовий кейс: заява видавництва КСД про знищення накладу Софі Ларк
📚 Контекст: видавництво анонсувало вихід книги авторки, яка відкрито підтримує росію. Це викликало хвилю публічного обурення, на яку видавництво відреагувало наступною заявою:
«Після відсутності відповіді від авторки ми прийняли рішення про знищення накладу…»
💥 Проблема №1: немає ясної публічної позиції щодо причин
Фрази на кшталт «відсутність відповіді», «ми вивчили ситуацію» — розмиті й беззмістовні.
📌 Не сказано прямо, що авторка підтримує державу-агресора.
📌 Не названо її дії чи висловлювання, які неприйнятні.
📌 Не сформульовано, чому саме це неприйнятно для видавництва.
➡️ Виглядає так, ніби рішення було не з принципу, а через публічний тиск.
🎯 Що мало б прозвучати:
«Після виявлення публічної підтримки російської агресії з боку авторки, ми не можемо дозволити собі продовжувати співпрацю. Це суперечить нашим етичним принципам, позиції компанії та цінностям українського суспільства в умовах війни».
Це — позиція, а не «вибачення».
😶 Проблема №2: уникнення прямої відповідальності
«Ми визнаємо помилку з укладанням договору… Нам знадобився час…»
📌 Хто саме ухвалював рішення? Як проводиться перевірка авторів?
📌 Чому ніхто не побачив одразу, з ким підписують договір?
➡️ Виглядає як спроба розмити вину і уникнути відповідальності, замість прояснення системної помилки й способу її усунення.
⚠️ Проблема №3: занадто «правильно», але без живої суб’єктності
«Для нас важливо залишатися відповідальними…»
📌 Це мова корпоративної заяви, а не публічна позиція компанії, що живе в реальному контексті війни.
➡️ Такі фрази не будують довіру. Вони виглядають як «копі-паст із шаблону», а не як щирий голос інституції.
✅ Як можна було краще
1. Назвати речі своїми іменами.
Прямо: авторка підтримує державу-агресора → ми не можемо з нею працювати → розриваємо контракт.
2. Показати не страх, а дію.
Що зробили? Що змінимо? Як працює нова система перевірки?
3. Не просити розуміння — пропонувати зміст.
Не «дякуємо за підтримку», а «відкриті до діалогу і ваших запитань».
4. Перевести кризу в капітал довіри.
Наприклад, виділити частину прибутку на підтримку українських авторів. Або провести відкритий ефір з поясненням редакційної політики.
🙋♀️ А тепер — авторський фрейм від мене.
Щоб криза не знищила довіру, а перетворилась на репутаційний капітал — у заяві мають бути три речі:
3Р кризової заяви:
1. Реальність (що сталося — прямо і точно)
➤ Назвіть факт. Назвіть вчинок. Не ховайтесь за «обставини».
«Авторка підтримує російську агресію — це неприпустимо для нас як для українського видавництва».
2. Рішення (що зробили — суб’єктно і відповідально)
➤ Покажіть, що це не реакція на хейт, а позиція, яку ухвалили самі.
«Ми розриваємо контракт. Ми змінюємо редакційну політику. Ми публікуємо правила, якими віднині керуємось».
3. Ресурс (що тепер — для спільноти, культури, читача)
➤ Перетворіть помилку на капітал довіри. Покажіть, що з цього народиться.
«Ми переінвестуємо еквівалент бюджету друку накладу у промоцію українських авторів. Починаємо відкритий відбір нових голосів, кого варто підтримати вже зараз».
Якось так)
📚 Контекст: видавництво анонсувало вихід книги авторки, яка відкрито підтримує росію. Це викликало хвилю публічного обурення, на яку видавництво відреагувало наступною заявою:
«Після відсутності відповіді від авторки ми прийняли рішення про знищення накладу…»
💥 Проблема №1: немає ясної публічної позиції щодо причин
Фрази на кшталт «відсутність відповіді», «ми вивчили ситуацію» — розмиті й беззмістовні.
📌 Не сказано прямо, що авторка підтримує державу-агресора.
📌 Не названо її дії чи висловлювання, які неприйнятні.
📌 Не сформульовано, чому саме це неприйнятно для видавництва.
➡️ Виглядає так, ніби рішення було не з принципу, а через публічний тиск.
🎯 Що мало б прозвучати:
«Після виявлення публічної підтримки російської агресії з боку авторки, ми не можемо дозволити собі продовжувати співпрацю. Це суперечить нашим етичним принципам, позиції компанії та цінностям українського суспільства в умовах війни».
Це — позиція, а не «вибачення».
😶 Проблема №2: уникнення прямої відповідальності
«Ми визнаємо помилку з укладанням договору… Нам знадобився час…»
📌 Хто саме ухвалював рішення? Як проводиться перевірка авторів?
📌 Чому ніхто не побачив одразу, з ким підписують договір?
➡️ Виглядає як спроба розмити вину і уникнути відповідальності, замість прояснення системної помилки й способу її усунення.
⚠️ Проблема №3: занадто «правильно», але без живої суб’єктності
«Для нас важливо залишатися відповідальними…»
📌 Це мова корпоративної заяви, а не публічна позиція компанії, що живе в реальному контексті війни.
➡️ Такі фрази не будують довіру. Вони виглядають як «копі-паст із шаблону», а не як щирий голос інституції.
✅ Як можна було краще
1. Назвати речі своїми іменами.
Прямо: авторка підтримує державу-агресора → ми не можемо з нею працювати → розриваємо контракт.
2. Показати не страх, а дію.
Що зробили? Що змінимо? Як працює нова система перевірки?
3. Не просити розуміння — пропонувати зміст.
Не «дякуємо за підтримку», а «відкриті до діалогу і ваших запитань».
4. Перевести кризу в капітал довіри.
Наприклад, виділити частину прибутку на підтримку українських авторів. Або провести відкритий ефір з поясненням редакційної політики.
🙋♀️ А тепер — авторський фрейм від мене.
Щоб криза не знищила довіру, а перетворилась на репутаційний капітал — у заяві мають бути три речі:
3Р кризової заяви:
1. Реальність (що сталося — прямо і точно)
➤ Назвіть факт. Назвіть вчинок. Не ховайтесь за «обставини».
«Авторка підтримує російську агресію — це неприпустимо для нас як для українського видавництва».
2. Рішення (що зробили — суб’єктно і відповідально)
➤ Покажіть, що це не реакція на хейт, а позиція, яку ухвалили самі.
«Ми розриваємо контракт. Ми змінюємо редакційну політику. Ми публікуємо правила, якими віднині керуємось».
3. Ресурс (що тепер — для спільноти, культури, читача)
➤ Перетворіть помилку на капітал довіри. Покажіть, що з цього народиться.
«Ми переінвестуємо еквівалент бюджету друку накладу у промоцію українських авторів. Починаємо відкритий відбір нових голосів, кого варто підтримати вже зараз».
Якось так)