Пісня дібров - Павло Дерев'янко

Моя оцінка: ★★★★★

❤️‍🩹 Приспані роками миру не чують дзвонів війни!
Сьогодні лише 18-те грудня, а найкраща книжка місяця вже є, бо що б я не прочитала далі, навряд чи щось зможе перевершити «Пісню дібров». І це при тому, що заключна частина трилогії сподобалась мені трошки менше, ніж попередні дві частини.

Розкажу про те, що мені особливо сподобалось:

📖 логічність, масштабність і завершеність
Це трилогія з абсолютно унікальним світоустроєм. В цій частині було ще більше героїв, ще більше сюжетних ліній, ще більше подій, ще більше емоцій, ідей та акцентів. І автор подбав про те, щоб кожен герой був максимально розкритий, кожна сюжетна лінія - завершена (навіть ті лінії з першої частини, про які я вже встигла забути), кожна думка озвучена, а кожна подія була саме там і тоді, де повинна була бути, щоб викликати у читача максимум емоцій.
І за рахунок стрибків у часі, великої кількості оповідачів, перенесення з одного місця в інше, вставок у вигляді спогадів-марев-фантазій іноді виникало бажання зробити паузу, бо всього було забагато і хотілось просто перевести подих. Але для мене це не було мінусом.

🕯 стиль написання
Для мене всі три частини написані так, що їх хочеться смакувати. Але ця книжка значно темніша за попередні, значно болючіша, значно трагічніша. І тут була певна особливість, яку я полюбила і зненавиділа водночас, - коли автор постійно вдавався до одного і того ж прийому, який завершувався одним і тим самим сюжетним поворотом, і я вже на третій раз абсолютно точно розуміла, що буде далі, але все одно переконувала себе в тому, що от саме цього разу буде по-іншому. І це створювало напругу, хвилювання, необхідність проходити через всі стадії горя, а іноді - бажання викинути книжку у вікно. Це було так геніально і водночас жорстоко, що я не розуміла, навіщо я взагалі читаю далі, але знала, що нізащо не зупинюсь.

🇺🇦 паралелі з сьогоденням
Мені важко пригадати, коли востаннє я так багато всього виділяла в книжці - просто це написано так, що хочеться повертатись і перечитувати окремі моменти. Те, як автор пише про війну і про тих, хто боронить свою державу, про переселенців, про окуповані території, про народних обранців - тих, хто просто споглядає здалеку, але ніколи не бере участь, про загарбників, про можливість нової війни, про «чому загинув не я?» і про героїв - так, як це є насправді.
💔 Мертві герої зручні. Від них легко відкупитися: постав пам’ятник, вшануй квітами — готово! Мертвий герой мовчить і не дратує. Це живі вічно ставлять запитання, повстають проти кривд, лаються, п’ють, сруть… Вони занадто живі, щоб бути героями. Лише в посмерті з них можна зліпити святих. Мертвий герой — це красива легенда, яку згадують раз на рік.
Ця книжка змусить вас відчувати і подивитись на речі тверезо, без рожевих окулярів, навіть якщо вам дуже цього не захочеться.

⚔ персонажі
Вони далеко не ідеальні. І будуть бісити вас своїми поганими рішеннями, поведінкою, яку ви, можливо, вважатимете аморальною або просто дурною, та жертовністю - не щоб щось довести, а щоб вберегти. Я злилась, сміялась, плакала, але ні секунди не була байдужою.

Фінал вийшов взагалі не таким, яким я б хотіла його бачити, але це насправді не має значення. Ця трилогія - це найкраще, що трапилось зі мною цього року. І я буду радити її за кожної нагоди🤍

☝🏼 20 грн від продажу кожного примірника ВСЛ буде перераховувати на рахунок благодійного фонду ГО «Азов.ONE» — офіційного фонду 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України.

Видавництво: 🌟ВСЛ

#пісня_дібров_павло_дерев_янко
#відгуки_chornobrova_karooka