Після довгої паузи у пресі, про «Василину» (1928) Фавста Лопатинського згадали «Новини кіноекрана» в статті «За твором І. Нечуя-Левицького» 1987-го року (№11).

Її автором був Сергій Хаврусь — директор музею Нечуя-Левицького з того самого Стеблева, де не лише народився письменник, а й відбулися зйомки того самого фільму.

📍 Нагадуємо, що вже завтра, 12 вересня о 19:00 в Довженко-Центрі проведемо великий святковий кіноперформанс «Василини» з живою музикою.
🎟 Квитки за посиланням.

«У Держфільмофонді СРСР знайдено художню кінострічку "Василина", створену 1928 року на Одеській кінофабриці (...) Переважна більшість кінокадрів відзнята у рідному письменникові Стеблеві, на берегах мальовничої Росі. До речі, у селищі іще є старожили, які брали участь у масовках (...)

Вдовченко, як і багато її земляків, була учасницею прем'єри кінострічки в 1929 році. У Стеблеві тоді зібрались численні мешканці навколишніх сіл. Фільм демонструвався на білій стіні одного з громадських приміщень. Захопленню глядачів не було меж.

Кіномитці скрупульозно намагалися передати деталі повісті. Приміром, у "Бурлачці" оповідається про троїсті музики, що виступають то на фургоні, то на шляху, то біля куреня... У оркестрі, за свідченнями письменника, було три інструменти: перша скрипка, що "неначе пташка защебетала", друга скрипка, котра "гула на низьких тонах", і бубон, який "гув та бряжчав, аж луна гула в лісі". Це ми бачимо й на екрані».

Скрупульозно до вибору музики поставилися й ми. Дослідники та виконавці традиційної танцювальної української музики ДваТри зіграють саме ті мелодії, що були притаманні регіону, а одну з них — гопак — вдалося конкретно ідентифікувати з показаного в кадрі. Поєднає та актуалізує музику в повноцінному треці електронний саундпродюсер Symonenko.

#Кіноперіодика
Інформаційні партнери: Суспільне Культура

Читайте повну статтю в коментарях і приходьте до нас дивитися та слухати😌