Підтримка «рівний – рівному» у соціальних мережах.
Частина 1

▪️Особи з психічними розладами (ОПР), зокрема тяжкими, дедалі частіше звертаються до популярних соціальних мереж за підтримкою «рівний – рівному»: для обміну досвідом хвороби або пошуку порад у людей з подібними проблемами.

📄 У статті The future of mental health care: peer-to-peer support and social media обговорюються можливості та потенційні ризики цієї нової форми неформальної комунікації для ОПР.

▪️Дослідження свідчать, що ОПР виявляють готовність до встановлення зв’язків з іншими людьми через соціальні мережі.

▪️Передумовами та перевагами зацікавленості в онлайн-взаємодії можна вважати:
▫️збереження анонімності,

▫️відсутність географічних та часових обмежень,

▫️уникнення ймовірної негативної реакції у вигляді осуду, відмови чи ворожого ставлення,

▫️бажання почуватися менш самотніми,

▫️уникнення труднощів через когнітивні порушення або міжособистісні дефіцити – інтерпретації соціальних сигналів або невербальної комунікації,

▫️подолання страху «простягнути руку»,

▫️зростання соціальної залученості та відчуття належності до групи,

▫️можливість обговорення чутливих питань психічного здоров’я, пошуку та обміну інформацією щодо симптомів і медикаментозного лікування,

▫️обмін стратегіями подолання повсякденних труднощів життя з психічним розладом,

▫️більший контроль – час, рівень залучення та міра взаємодії з іншими (створювати контент чи пасивно переглядати) обираються самостійно; цей додатковий контроль може стати джерелом сили та підтримки.

❗️Потенційними ризиками онлайн-підтримки «рівний – рівному» є:
▫️ймовірність поширення неправдивої інформації або отримання порад від осіб з невідомою кваліфікацією,

▫️можливість формування нереалістичних очікувань або посиленої тривожності та невизначеності щодо власного стану,

▫️зіткнення з ворожими чи образливими коментарями з боку інших користувачів,

▫️ризик розвитку залежності від онлайн-стосунків, що спричиняє уникання живих соціальних контактів та ускладнює подальше спілкування у звичайному соціальному середовищі,

▫️існування ймовірності (хоч і незначної) натрапити на форуми, які підтримують або пропагують самоушкодження чи інші шкідливі або деструктивні форми поведінки.

📌 Водночас дослідження показують, що:
▫️багато відвідувачів онлайн-мереж добре усвідомлюють необхідність критично оцінювати поради та пропозиції інших користувачів у зв’язку з власними проблемами,

▫️багато ОПР вже перебувають у стані значної соціальної ізоляції, тож онлайн-мережі можуть принаймні частково забезпечити їм взаємодію або відчуття приналежності до групи; для найбільш соціально ізольованих осіб онлайн-мережі є єдиним можливим каналом взаємодії,

▫️ці ризики не є унікальними для онлайн-середовища, оскільки ОПР і без того перебувають у групі підвищеного ризику стати жертвами дискримінації, насильства та злочинів у реальному житті під час безпосередніх соціальних контактів, тому ризики встановлення зв’язків з подібними до себе особами через соціальні мережі слід розглядати в контексті вже наявної вразливості до ризиків, що виникають під час офлайн-взаємодії.

▪️Згідно з даними літератури, докази наявності таких ризиків обмежені, отже користь від онлайн-підтримки «рівний – рівному» переважає над можливими ризиками.

▪️Для ОПР рішення про онлайн-взаємодію з іншими, як правило, є критичним етапом у досвіді хвороби.

▪️Соціальні мережі можуть допомогти подолати обмеження, пов’язані з обробкою інформації та підвищеною соціальною тривожністю, а вибір осіб, до яких звертаються ОПР, може бути вирішальним для їхнього подальшого відновлення та благополуччя.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням