ПІД В'ЯЗАНИЙ СВЕТР

І в тобі розквітає весна візерунками слів,
Запиши їх усі на листок, поклади у конверт,
А на ранок добав дрібку мрій із побачених снів,
І сховай той конверт біля серця, під в'язаний светр.

І нехай зігріває теплом твій римований світ,
В кожен день дощовий, і у кожну хвилину жалю,
Та метеликів зграя, що зустріч впустила в живіт,
Те, написане тричі на аркуші слово "люблю".

Перше тихе "люблю" про мовчання і внутрішню шир,
Про зажуру очей, і про погляд гарячий, мов жар,
І про вир почуттів, неосяжного розміру вир,
Що здіймає фантазії вверх, вище неба і хмар.

Друге світле "люблю" про надію і сказане "так".
Про взаємні думки, і про радість побути удвох,
І про знак на долоні, намічений долею знак,
Чи то бога тавро, певно істину відає бог.

Третє ніжне "люблю" про кохання і ласки торкань,
Про прискорений пульс, і про виткану звабою ніч,
І про грань насолоди, перейдену вдосвіта грань,
Що навіки сплела воєдино два пломені свіч.

Хай в тобі розквітає вона міріадами слів,
Запиши їх усі на листок, поклади у конверт,
А як музика літер із віршів перейде у спів,
Заховай той конверт біля серця, під в'язаний светр.

©Павло Деркач
29.04.2025