Під час жахливих бомбардувань Другої світової британці часто використовували укриття Андерсона, розроблене у 1938 році і назване на честь сера Джона Андерсона, відповідального за ППО. Перші сховки встановили в лютому 1939 року. Сховище було розраховане на шість осіб і встановлювалося у саду біля будинку. Довжина складала близько 2 м, висота - 1,8 м і ширина 1,4 м. Сховище закопували на глибину 1–1,5 м і вкривали шаром ґрунту не менше 30 см. Бідніші британці отримували комплект для збирання безплатно, інші сплачували за нього £7. Конструкція складалася з 14 оцинкованих гофрованих сталевих панелей. До 1945 р в Британії встановили понад 3,5 млн таких укриттів.

Власники облаштовували дерев’яні нари, іноді проводили освітлення. Через заглиблення укриття часто були вологими й холодними, особливо взимку, а під час дощів могли підтоплюватися попри наявність водозбірної ямки в підлозі.

Укриття добре витримували вибухові хвилі й уламки при близьких розривах, хоча не забезпечували захисту від прямого влучання бомби.