Параноїдальний трилер в умовно обмеженому просторі, який чудово висвітлює тему соціальної ізоляції, самотності у натовпі і того, як ми ніколи насправді не знаємо, що в голові у людей, які нас оточуюють.

Це історія про невеличкий житловий комплекс, де кілька місяців тому сталося подвійне вбивство, в якому звинуватили одну з мешканок. Але минає деякий час, і обвинувачення знімають, а дівчина раптом повертається до містечка з невідомими намірами.

У місці, де все життя протікає під пильним поглядів сусідів, дуже важко зберігати таємниці, тож напруга тримається постійно, а в головної героїні купа приводів, щоб наркутити себе ще сильніше.

Трохи побутового саспенсу, навʼязливі думки, самонавіювання, постійні підозри, сумніви і страхи.

Хороші психологічні портрети, класна атмосфера, темп середній — не надто стрімко, але й не повільно.

Вагомі дрібниці, з яких поступово складається пазл. Прям вибухово неочікуваних поворітв нема, але сюжет не супер-передбачуваний, і інтрига тримається рівно стільки, скільки треба.

Тривожний, дезорієнтуючий і місцями навіть клаустрофобний текст з акцентом на те, що відбувається у героїв в голові.

Авторка в певний момент вдалась до одного з «заборонених» прийомів, але це не надто погіршило історію, бо це було більш-менш виправдано і перекривається іншими сюжетними ходами.

Хороший легкий трилер, десь приблизно в традиціях «Великої маленької брехні» чи «Safe», хоча і з меншим накалом. Цілком можу рекомендувати поціновувачам жанру.

📖 «Яке тихе місце»
✍️ Меґан Міранда

Видавництво Старого Лева, є аудіоверсія в Абук