Пам’ятаю, що в Лондоні я звернув увагу на дивну форму цих парканів, але чомусь далі здивування діло не пішло. А дарма. Бо виявляється, що це гарний приклад urban upcycling і дизайн-мислення щодо використання ресурсів.

Виявляється, що це - ноші часів Другої світової (вони ж - Stretcher Railings). Два вигини на металевих трубах були зроблені, щоб ноші можна було покласти на землю і швидко підхопити. Ще до початку війни уряд Британії передбачав найгірше і замовив понад пів мільйона таких нош. Нічого зайвого: дві сталеві труби й натягнута металева сітка, виготовені з особливої сталі, яка мала витримувати навіть хімічні атаки. Їхньою перевагою було те, що вони швидко вироблялися, легко милися і не гнили, як дерев’яні або полотняні.

Коли ж війна закінчилась, виявилося, що місто залишилося без своїх огорож - більшість із них пішла на переплавку для зброї. Лондонська рада не стала виробляти все з нуля. Вони взяли десятки тисяч нош, розвернули їх вертикально, зварили між собою, вкопали в бетон - і перетворили на столичні паркани.

🏴‍☠️ Нотатки креадира