ПАМ'ЯТАЄМО!

ДАЛÍ

І коли любов прокладала собі маршрут,
Поміж схрещених ліній на руках і мапах,
Він найбільше хотів, щоб війни всюдисущий спрут,
Не побачив той шлях, й не відчув її ніжний запах.

Щоб в нуртовищі чах, заховавшись у темний кут,
І на очі йому впала чорна полуда твані,
Щоб стискав звіру горло слова міцний хомут,
А молитва була, ніби сіль у кривавій рані.

Щоб дрижав і конав межи урвищ на глибині,
Коли лінії ті серпантинами ляжуть поряд,
Він найбільше хотів не згасити в собі вогні,
І півсвіту б віддав за життя волошковий погляд.

Перехрестя доріг, вибір вдалий, чи хибний крок,
Що чекає на тих, хто назáвжди спочив у тиші?
Ізпрадавна поети світяться між зірок,
І коти їм муркочуть поруч найкращі вірші.

©Павло Деркач
04.02.2024