#особиста_рекомендація

здавалося б, ну що цікавого може бути в житті прибиральника туалетів у Токіо? він прокидається під звук мітли двірника. поливає квіти. купує каву в автоматі. їде на роботу під старі касети з рок-хітами. миє унітази.

ніякого "успішного успіху". ніякого масштабування. ніяких амбіцій.

але Вім Вендерс зняв про це геніальне кіно — "Ідеальні дні".

цей фільм - ліки проти вигорання. дивлячись на Хіраяму, ти розумієш: він щасливіший за більшість мільйонерів, яких я знаю.

бо він володіє мистецтвом, яке ми втратили. мистецтвом коморебі. це японське слово, що означає "сонячне світло, яке пробивається крізь листя дерев".

він не чекає "кращого життя". він проживає своє життя тут і зараз, перетворюючи нудну рутину на красивий ритуал.

для мене, як для стратега, це щось протилежне. ми звикли вимірювати успіх цифрами, охопленнями, чеками. а цей фільм каже: успіх - це якість твоєї уваги.

якщо ти можеш отримати кайф від того, як світло падає на стіну, або від старої пісні в машині - ти вже переміг.