«Ось і зараз я сидів край каміння, що нависало своєю твердою масою над не менш твердою масою води. Дві стихії, два види твердості стрічалися на межі, тисячоліттями міряючись силою. Для них це було природним покликом, битвою, що не могла закінчитися, бо переможених і переможців не було.
Вода камінь точить — та хто ж їм скаже...
Я сидів край каміння й не міг надихатися солоним, занадто мокрим повітрям. Не міг надивитися на візерунки, якими сплелися водорості на прадавній твердині. А тоді спустився й ходив босими ногами по мішанці з дрібних камінчиків і ракушняку. Нахилявся, зачерпував повні жмені колючої маси, розглядав, підсуваючи до самого обличчя, а коли велика морська рука піднімалася й тягнула до моїх жмень свої сильні пінисті пальці — спокійно віддавав.»

Ірина Міщанчук
«Ілюзія»

_______________________
Море води чи море маків
— інколи немає різниці

Фото: Ірина Чуприна