2025-08-07 16:02:28
Ольга-Марія Гнип «Аґатка-Жирафка»
💫💫💫💫💫💫💫💫💫 (9 падаючих зірочок із 10)
Не скажу, що маю чорний пояс по читанню дитячої літератури (можливо, він у мене і був в дитинстві, але явно десь загубився), але цю історію ми з сином прочитали на одному диханні (ну, читала я - він слухав). Вона така комфортна: у ній є Аґатка, яка вчиться приймати себе із вітиліго; є тато, який є опорою та підтримкою для дівчинки; і є бабуся Катруся, яка хоч і вдається до традиційної медицини (чим коїть справжні дурниці!), щоб «вилікувати» Аґатку, але то не зі зла, а через переживання та біль, який все ще живе у її душі через втрату власної доньки (тобто, мами Аґатки). 🫶
Друг Аґатки - Сашко - хоч і затинається (через що у дітей часто виникають комплекси), але це не заважає йому бути впевненим у собі та писати цікаві сценарії (і взагалі, у цій історії він став моєю любимкою, бо, як справжній друг, хотів вмовити Аґатку не робити того, що вона збиралася зробити на емоціях). Та і круто, що він у такому віці має уже таку дорослу життєву мету! 🤩
Людиною, через яку я максимально намагалася стримувати свою агресію, був пан Дмитрик. Моя повага Аґатці за те, що вона з ним зробила, коли він її обізвав. От так і треба було - хай знає. 😕 Звісно, я проти насильства серед дітей, але ж й ігнорування булінгу призводить до ще гірших наслідків. Скажемо так, я не згодна з тим, що після цієї ситуації тато Аґатки попросив її зробити, але най буде (він дійсно хотів, щоб було як краще). 😒 Татові видніше…
Взагалі атмосфера, яка панує у цій книзі, так нагадує про дитинство, в якому ще не було війни: були вистави або концерти, які батьки допомагали влаштовувати (і ти міг не переживати, що раптово почнеться повітряна тривога); були сусідки, які люблять совати свого носа не в свої справи (зараз же частина українців «розкидані» по всьому світу); була щира та наївна дружба, в якій панувала лише радість та жодної критики в адрес один одного. Зізнаюся чесно, накочувалися сльози, бо цього вже ніколи не буде… 😭 Але сподіваюся, що це обовʼязково буде у наших дітей. ♥️
#мел_відгук
💫💫💫💫💫💫💫💫💫 (9 падаючих зірочок із 10)
Не скажу, що маю чорний пояс по читанню дитячої літератури (можливо, він у мене і був в дитинстві, але явно десь загубився), але цю історію ми з сином прочитали на одному диханні (ну, читала я - він слухав). Вона така комфортна: у ній є Аґатка, яка вчиться приймати себе із вітиліго; є тато, який є опорою та підтримкою для дівчинки; і є бабуся Катруся, яка хоч і вдається до традиційної медицини (чим коїть справжні дурниці!), щоб «вилікувати» Аґатку, але то не зі зла, а через переживання та біль, який все ще живе у її душі через втрату власної доньки (тобто, мами Аґатки). 🫶
Друг Аґатки - Сашко - хоч і затинається (через що у дітей часто виникають комплекси), але це не заважає йому бути впевненим у собі та писати цікаві сценарії (і взагалі, у цій історії він став моєю любимкою, бо, як справжній друг, хотів вмовити Аґатку не робити того, що вона збиралася зробити на емоціях). Та і круто, що він у такому віці має уже таку дорослу життєву мету! 🤩
Людиною, через яку я максимально намагалася стримувати свою агресію, був пан Дмитрик. Моя повага Аґатці за те, що вона з ним зробила, коли він її обізвав. От так і треба було - хай знає. 😕 Звісно, я проти насильства серед дітей, але ж й ігнорування булінгу призводить до ще гірших наслідків. Скажемо так, я не згодна з тим, що після цієї ситуації тато Аґатки попросив її зробити, але най буде (він дійсно хотів, щоб було як краще). 😒 Татові видніше…
Взагалі атмосфера, яка панує у цій книзі, так нагадує про дитинство, в якому ще не було війни: були вистави або концерти, які батьки допомагали влаштовувати (і ти міг не переживати, що раптово почнеться повітряна тривога); були сусідки, які люблять совати свого носа не в свої справи (зараз же частина українців «розкидані» по всьому світу); була щира та наївна дружба, в якій панувала лише радість та жодної критики в адрес один одного. Зізнаюся чесно, накочувалися сльози, бо цього вже ніколи не буде… 😭 Але сподіваюся, що це обовʼязково буде у наших дітей. ♥️
#мел_відгук