news image
2025-10-07 14:03:05
один із пунктів бінго на #місяцьукраїнськогомодернізму — це текст про історію. і в мене є для вас напрочуд різножанровий список.

📚 «1313» наталени королевої (1935) — трошечки анахронічна, але чарівна повість про середньовіччя, угоду з дияволом і відкриття пороху (а якщо вам більше подобається читати про античність, у королевої є ще повість «сон тіні»);
📚 «княжа емаль» оксани лятуринської (1941) — поетична збірка, цілковито зосереджена на середньовічній руській атмосфері;
📚 «великий шум» івана франка (1907) — повість про галичину на тлі скасування панщини в австрійській імперії;
📚 «одержима» лесі українки (1901) — драматична поема про останні дні христа і те, як їх переживає віддана йому всім серцем послідовниця (загалом багато драматичних поем лесі українки стосується історії: «оргія» — про античність, «в катакомбах», «адвокат мартіан» і «руфін і прісцілла» — про ранніх християн, «бояриня» — про часи руїни; є з чого вибирати);
📚 «свіччине весілля» івана кочерги (1930) — знову драматична поема, цього разу про київ початку xvi століття, коли місто щойно отримало магдебурзьке право (якщо ви воліли б чогось середньовічнішого, у кочерги є ще «ярослав мудрий»);
📚 «довбуш» гната хоткевича (1920) — роман про гарячих опришків і без гепі енду;
📚 «скелька» івана багряного (1928) — роман у віршах про те, як скельчанські селяни у xviii спалили повний московських ченців монастир (нуль осуду); утім, про поетичний талант багряного кажуть різне, то читайте на власний страх і ризик;
😉 «аліна й костомаров» в. домонтовича (1929) — романізована біографія, що зосереджується на стосунках історика, етнографа і політв’язня миколи костомарова і його (колишньої) учениці, піаністки аліни крагельської (на цьому романізовані біографії в домонтовича не закінчуються, про той самий період — тобто другу половину хіх століття — можна почитати ще «романи куліша»);
📚 «в картезіанському монастирі» варвари чередниченко (1939) — повість про роман жорж санд і фредеріка шопена, раз ми вже торкнулися теми стосунків;
📚 «сковорода» павла тичини (1920-ті) — поема-симфонія про григорія сковороду, дуже ранньотичинівська.

якщо знаєте ще якісь історичні тексти українських модерністів і модерністок — а надто якось пов’язані із середньовіччям, бо такого забагато не буває, — діліться в коментарях.

(зверху в дописі — ілюстрація бойчукіста івана падалки до «слова о полку ігоревім», 1928 рік. а картка для заповнення й правила участі, в разі чого, лежать отуточки).
Читати в Telegram