2024-08-01 12:00:01
Один банкір на ім’я Лагун. Але шкоди від нього — на ціле міністерство фінансів.
З 2008 року я, як адвокат, веду справи простих українців, які взяли валютні кредити й раптово прокинулись у пастці. Спочатку банк підсовував красиву обгортку — “вигідний долар”, “стабільна ставка”, “перспектива”. Потім — долар злетів, а банки пішли “на дно”. Разом із квартирами, підприємствами, долями.
А за ширмою цього цирку — Лагун. Той самий власник “Дельта Банку”, який:
• залишив по собі понад 50 мільярдів збитків;
• раптом “збіднів” і запропонував платити борг 300 євро на місяць;
• живе у Відні, “дуже страждає” онлайн і не з’являється на суди.
Фінансовий Чіполіно. Іронія лише в тому, що в казці крали овочі, а тут — бюджети.
Але якщо ви думаєте, що Лагун — одинак, то це не про цю виставу. Він — просто обличчя системи. Механізм банкопаду мав десятки рук.
⸻
10 персон, які допомогли зруйнувати банківську систему України:
1. Костянтин Ворушилін — Фонд гарантування вкладів. Розпродав активи ліквідованих банків так, ніби то були знижки на “Чорну п’ятницю”.
2. Андрій Оленчик — технічний архітектор схеми. Майстер “чесних” конкурсів і приватизацій залишків.
3. Валерія Гонтарева — голова НБУ, офіційно — реформатор, неофіційно — головна ліквідаторка банків із прицілом.
4. Степан Кубів — голова НБУ до Гонтаревої. Почав чистити ринок так, що зникло все, окрім проблем.
5. Олександр Писарук — рефінансування банків, які потім “раптово” втрачали все.
6. Катерина Рожкова — заступниця голови НБУ. Бачила все, але ніколи — схем.
7. Віктор Новіков — ФГВФО. Пояснив би вам, чому активи банку за 100 млн можна продати за 500 тисяч — але тільки за зачиненими дверима.
8. Олександр Шлапак — після націоналізації “ПриватБанку” пішов на “реформи”, які ніхто досі не бачить.
9. Ігор Соркін — голова НБУ часів Януковича. Банківська система в ті роки жила за принципом: хто ближче до родини — той з грошима.
10. Борис Тимонькін — банкір зі стажем, фігурант усіх “переливань” капіталів із державних у “нічиї”.
⸻
А тепер головне. Всі ці прізвища не випадкові. Вони — ланки одного ланцюга.
І ланцюг цей — не банківський. Це ланцюг виводу грошей, активів, довіри, країни.
Інституції? Працювали. Але не на державу. А на “потрібних людей”.
Кришування? Було.
Політична воля? Була — щоб усе це прикрити.
І якщо Лагуна сьогодні ще можна витягнути екстрадицією, то решта давно живуть у Лондоні, Женеві, Відні та читають свої прізвища тільки в публікаціях на зразок цієї.
⸻
Маємо шанс почати з одного банкіра. Але маємо пам’ятати — він не єдиний.
Афери такого масштабу не робляться в підвалі. Вони — з кабінетів, з погоджень, з печаток.
Але, як показує практика, кожен банкір має дату. І на деяких — вона вже скоро.
З 2008 року я, як адвокат, веду справи простих українців, які взяли валютні кредити й раптово прокинулись у пастці. Спочатку банк підсовував красиву обгортку — “вигідний долар”, “стабільна ставка”, “перспектива”. Потім — долар злетів, а банки пішли “на дно”. Разом із квартирами, підприємствами, долями.
А за ширмою цього цирку — Лагун. Той самий власник “Дельта Банку”, який:
• залишив по собі понад 50 мільярдів збитків;
• раптом “збіднів” і запропонував платити борг 300 євро на місяць;
• живе у Відні, “дуже страждає” онлайн і не з’являється на суди.
Фінансовий Чіполіно. Іронія лише в тому, що в казці крали овочі, а тут — бюджети.
Але якщо ви думаєте, що Лагун — одинак, то це не про цю виставу. Він — просто обличчя системи. Механізм банкопаду мав десятки рук.
⸻
10 персон, які допомогли зруйнувати банківську систему України:
1. Костянтин Ворушилін — Фонд гарантування вкладів. Розпродав активи ліквідованих банків так, ніби то були знижки на “Чорну п’ятницю”.
2. Андрій Оленчик — технічний архітектор схеми. Майстер “чесних” конкурсів і приватизацій залишків.
3. Валерія Гонтарева — голова НБУ, офіційно — реформатор, неофіційно — головна ліквідаторка банків із прицілом.
4. Степан Кубів — голова НБУ до Гонтаревої. Почав чистити ринок так, що зникло все, окрім проблем.
5. Олександр Писарук — рефінансування банків, які потім “раптово” втрачали все.
6. Катерина Рожкова — заступниця голови НБУ. Бачила все, але ніколи — схем.
7. Віктор Новіков — ФГВФО. Пояснив би вам, чому активи банку за 100 млн можна продати за 500 тисяч — але тільки за зачиненими дверима.
8. Олександр Шлапак — після націоналізації “ПриватБанку” пішов на “реформи”, які ніхто досі не бачить.
9. Ігор Соркін — голова НБУ часів Януковича. Банківська система в ті роки жила за принципом: хто ближче до родини — той з грошима.
10. Борис Тимонькін — банкір зі стажем, фігурант усіх “переливань” капіталів із державних у “нічиї”.
⸻
А тепер головне. Всі ці прізвища не випадкові. Вони — ланки одного ланцюга.
І ланцюг цей — не банківський. Це ланцюг виводу грошей, активів, довіри, країни.
Інституції? Працювали. Але не на державу. А на “потрібних людей”.
Кришування? Було.
Політична воля? Була — щоб усе це прикрити.
І якщо Лагуна сьогодні ще можна витягнути екстрадицією, то решта давно живуть у Лондоні, Женеві, Відні та читають свої прізвища тільки в публікаціях на зразок цієї.
⸻
Маємо шанс почати з одного банкіра. Але маємо пам’ятати — він не єдиний.
Афери такого масштабу не робляться в підвалі. Вони — з кабінетів, з погоджень, з печаток.
Але, як показує практика, кожен банкір має дату. І на деяких — вона вже скоро.