🟧 Обличчя Юдиф і Олоферна у картинах Клімта, Караваджо та Артемізії Джентелескі.

🔶 Легенда: місто Ветилуя було в облозі ассирійського воєначальника Олоферна. Вдова Юдиф увійшла до ворожого табору, спокусила Олоферна, а потім, коли він заснув після бенкету, відтяла йому голову. Її вчинок врятував місто. У мистецтві цей сюжет став метафорою боротьби з тиранією, але й полем для роздумів про жіночу владу, еротизм і насильство.

🟧 Густав Клімт у "Юдиф I", 1901, зобразив героїню не як скромну рятівницю, а як фатальну красуню з головою Олоферна внизу картини.

🟧 Караваджо у "Юдиф, що обезголовлює Олоферна", 1599, обрав момент дії - світло й тінь різко контрастують, підкреслюючи напруження й драматизм. Його молода Юдиф дещо відсторонена, але рішуча і впевнена.

🟧 Артемізія Джентілескі у 1612 показала сцену з безпрецедентною фізичною силою й реалізмом. Її Юдиф вбиває напружено, але впевнено і ніякого страху на обличчі немає.