🟥🟥 Ну що ж, друзі, продовжуємо аналізувати ноу-хау державного управління.

Цього разу — новина з Міністерства оборони України.
І вона, без перебільшення, інноваційна.

🔎 Тепер усі перевірки, приймання, контроль якості та інші сакральні процеси, пов’язані з державними закупівлями Міноборони, відбуватимуться… під боді-камери.

Так, друзі.
Не через систему, не через прозорі договори, не через персональну відповідальність —
а через камеру на грудях.

Офіційна мета — благородна і бездоганна:
▫️ прозорість,
▫️ доказова база,
▫️ фіксація процедур,
▫️ зменшення кількості спірних питань.

Все красиво. Майже як у серіалі.

Але, вибачте, виникає просте запитання:
якщо без боді-камер уже не можна — то що ж там відбувалося до цього?

Бо коли для звичайної господарської діяльності потрібна постійна відеофіксація,
це означає лише одне —
рівень довіри всередині системи дорівнює нулю.

І ми не знаємо, що тут правильніше:
радіти, що тепер усе під запис,
чи сумувати, що без камери держава сама собі не вірить.

Складається враження, що наступний етап —
боді-камери для погодження актів,
потім — для нарад,
а далі, мабуть, і для службових туалетів.
Ну, щоб уже точно нічого не «зникло».

🔹 Камера — новий символ довіри.
🔹 Камера — нова форма контролю.
🔹 Камера — останній аргумент держави.

Подивимось, чи з’явиться разом із камерами те, чого бракує роками —
відповідальність, а не лише відеоархів.

⸻

🔏 Підписуйтесь на канал «Захист прав адвокатів України» —
ми читаємо між рядків, іронізуємо там, де вже інакше не виходить,
і говоримо про речі, які без камер видно неозброєним оком.