2025-12-04 00:03:13
Нормандська Африка: недовговічний плід зусиль Рожера Сицилійського
Колишня римська провінція Африка з кінця VII століття перебувала під арабським пануванням, а коли до середини X століття араби підкорили Сицилію, між двома регіонами почали міцніти економічні та культурні зв'язки, які не ослабли і після нормандського завоювання острова (кінець XI століття). Сицилія експортувала продукти харчування, особливо зерно, а з Африки на острів надходило золото і тканини. Періодично між нормандцями і арабами виникали торговельні конфлікти, зокрема з еміром міста Махдія. З цього міста, розташованого на північ від Тріполі, почалося повноцінне завоювання «Іфрікії» нормандцями.
У 1142 році за систематичну несплату поставок зерна Рожер II встановив протекторат над Махдією, позбавивши еміра самостійності у зовнішній політиці і забезпечивши собі додаткові грошові надходження за рахунок митних зборів. Роком пізніше війська короля зробили спробу захопити Тріполі, але вона виявилася безуспішною. Успіх прийшов декількома роками пізніше завдяки воєначальнику Георгію Антіохійському (пом. 1151/1152). Георгій, який носив титул «адмірала адміралів» (ammiratus ammiratorum), за кілька років підкорив для Рожера узбережжя Африки. Захоплення Тріполі в 1146 році стало ключовою подією, після якої багато північноафриканських емірів вирішили здатися без бою.
До речі, Махдія в результаті теж була завойована нормандцями – чи то через непокору її еміра, чи то, що називається, до купи. До 1148 року сицилійський король став повелителем найважливішого регіону, в якому починалися торгові шляхи вглиб Африки, і забезпечив собі панування на перехресті між Західним і Східним Середземномор'ям.
Занепад нормандської Африки почався відразу після смерті Рожера II. На престол вступив його син Вільгельм (1154–1166), якого батько не готував до управління королівством. Всією політикою при дворі заправляв новий «адмірал адміралів» Майо з Барі (пом. 1160), який переорієнтував зовнішню політику королівства на італійський напрямок. Африканські володіння опинилися під загрозою з боку молодої держави Альмохадів на чолі з Абд аль-Муміном (1146–1163). Втрата Африки була такою ж швидкою, як і її завоювання: вже в 1160 році Махдія, що залишалася останнім нормандським форпостом, здалася Альмохадам. До речі, цю невдачу повісили на Майо, у якого і без того було безліч недоброзичливців при дворі. Проти могутнього царедворця виникла змова і в тому ж 1160 році він був убитий. Але це вже інша історія.
@istorium_ua
Колишня римська провінція Африка з кінця VII століття перебувала під арабським пануванням, а коли до середини X століття араби підкорили Сицилію, між двома регіонами почали міцніти економічні та культурні зв'язки, які не ослабли і після нормандського завоювання острова (кінець XI століття). Сицилія експортувала продукти харчування, особливо зерно, а з Африки на острів надходило золото і тканини. Періодично між нормандцями і арабами виникали торговельні конфлікти, зокрема з еміром міста Махдія. З цього міста, розташованого на північ від Тріполі, почалося повноцінне завоювання «Іфрікії» нормандцями.
У 1142 році за систематичну несплату поставок зерна Рожер II встановив протекторат над Махдією, позбавивши еміра самостійності у зовнішній політиці і забезпечивши собі додаткові грошові надходження за рахунок митних зборів. Роком пізніше війська короля зробили спробу захопити Тріполі, але вона виявилася безуспішною. Успіх прийшов декількома роками пізніше завдяки воєначальнику Георгію Антіохійському (пом. 1151/1152). Георгій, який носив титул «адмірала адміралів» (ammiratus ammiratorum), за кілька років підкорив для Рожера узбережжя Африки. Захоплення Тріполі в 1146 році стало ключовою подією, після якої багато північноафриканських емірів вирішили здатися без бою.
До речі, Махдія в результаті теж була завойована нормандцями – чи то через непокору її еміра, чи то, що називається, до купи. До 1148 року сицилійський король став повелителем найважливішого регіону, в якому починалися торгові шляхи вглиб Африки, і забезпечив собі панування на перехресті між Західним і Східним Середземномор'ям.
Занепад нормандської Африки почався відразу після смерті Рожера II. На престол вступив його син Вільгельм (1154–1166), якого батько не готував до управління королівством. Всією політикою при дворі заправляв новий «адмірал адміралів» Майо з Барі (пом. 1160), який переорієнтував зовнішню політику королівства на італійський напрямок. Африканські володіння опинилися під загрозою з боку молодої держави Альмохадів на чолі з Абд аль-Муміном (1146–1163). Втрата Африки була такою ж швидкою, як і її завоювання: вже в 1160 році Махдія, що залишалася останнім нормандським форпостом, здалася Альмохадам. До речі, цю невдачу повісили на Майо, у якого і без того було безліч недоброзичливців при дворі. Проти могутнього царедворця виникла змова і в тому ж 1160 році він був убитий. Але це вже інша історія.
@istorium_ua