2025-10-23 14:03:06
🏆Нобелівка з економіки - 2025
"Половину" віддали Джоєлу Мокіру🧠 за дослідження коренів технологічного прогресу🔎. Якщо коротко, то там все зводиться до інституцій, лише цього разу довкола тих, що вибудовуються навколо інновацій💡. Напевно важливо, але я лише прочитав розгорнутий огляд - не зрозумів десь 50%🤷♂️, але й взагалі мене особисто не вразило й не зацікавило.
А ось іншу "половину" дали 👥Філіпу Ажйону та Пітеру Ховітту за їхню концепцію "творчої руйнації". І ось тут уже є що розібрати👇:
Взагалі термін📖 "творча руйнація" ввів 🇦🇹австрійський економіст Йозеф Шумпетер аж у 1913 році. Але в нього це було скоріше практичне спостереження. ✍️Описує, як нове змінює старе та рухає прогрес уперед. А ось ці два дядьки перетворили спостереження Шумпетера на повноцінну та вимірну економічну теорію, а ще описали цикл, як він працює. Якщо спрощено, то виглядає так:
1️⃣ Якась компанія вигадує щось круте та інноваційне, і отримує тимчасову монополію та доступ до надприбутку💸.
2️⃣ Запах грошей штовхає інших також вкладатися в дослідження та розвиток (R&D) та впроваджувати інновації🚀.
3️⃣ Усі ломляться у нову область🐆, щоб встигнути видоїти маржу.
4️⃣ Лідер ставиться перед вибором💭: або інвестувати більше у R&D, щоб продовжити лідерство. Або навпаки стримати вкладення, щоб не вбивати всі свої старі продукти, а ще їх підоїти.
5️⃣ У результаті хтось інший інвестує у R&D більше, створює щось ще крутіше, і стає новим царем гори👑. І так по колу.
📌Як підсумок:
➡️ Монополія може бути лише тимчасовою, якщо її не охороняють штучно.
➡️ Робочих місць може стати менше в короткостроку, але в довгостроку з'являться нові, і вони будуть крутішими (продуктивнішими).
➡️ Споживачі спочатку платять більше (маржу лідера), а потім менше + регулярно одержують нові продукти.
➡️ З мук вибору між "продовжувати доїти старе" або "простіше вже забити та канібалізувати" народжуються стратегії компаній.
➡️ Державі потрібно, з одного боку, придушити монополії: вони мало мотивації вкладати в R&D, тому що вони уповільнюють прогрес. А з іншого, уникати надмірної конкуренції, адже тоді не виникає потенційних лідерів, здатних по-серйозному вкластися у R&D.
Два економіста 🧮розрахували всю цю справу на ймовірностях, рівнях прибутку та інших циферках📈. На мою думку, дуже актуальна теорія прямо зараз. Коли весь світ міркує, як якийсь черговий ШІ🤖 все остаточно порушить і відбере у всіх роботу. Але-ні, це лише ще один цикл, ну або кілька поспіль.
💬Ось так я Вам виклал теорію лауреатів Нобелівської премії в одному пості. Цікаво, а що Ви думаєте про ШІ в цьому контексті🤔. Й це момент, про історію Альфреда Нобеля та премію писав раніше, 📝можна почитати - ТУТ.
Ільченко І Власна справа 💰
"Половину" віддали Джоєлу Мокіру🧠 за дослідження коренів технологічного прогресу🔎. Якщо коротко, то там все зводиться до інституцій, лише цього разу довкола тих, що вибудовуються навколо інновацій💡. Напевно важливо, але я лише прочитав розгорнутий огляд - не зрозумів десь 50%🤷♂️, але й взагалі мене особисто не вразило й не зацікавило.
А ось іншу "половину" дали 👥Філіпу Ажйону та Пітеру Ховітту за їхню концепцію "творчої руйнації". І ось тут уже є що розібрати👇:
Взагалі термін📖 "творча руйнація" ввів 🇦🇹австрійський економіст Йозеф Шумпетер аж у 1913 році. Але в нього це було скоріше практичне спостереження. ✍️Описує, як нове змінює старе та рухає прогрес уперед. А ось ці два дядьки перетворили спостереження Шумпетера на повноцінну та вимірну економічну теорію, а ще описали цикл, як він працює. Якщо спрощено, то виглядає так:
1️⃣ Якась компанія вигадує щось круте та інноваційне, і отримує тимчасову монополію та доступ до надприбутку💸.
2️⃣ Запах грошей штовхає інших також вкладатися в дослідження та розвиток (R&D) та впроваджувати інновації🚀.
3️⃣ Усі ломляться у нову область🐆, щоб встигнути видоїти маржу.
4️⃣ Лідер ставиться перед вибором💭: або інвестувати більше у R&D, щоб продовжити лідерство. Або навпаки стримати вкладення, щоб не вбивати всі свої старі продукти, а ще їх підоїти.
5️⃣ У результаті хтось інший інвестує у R&D більше, створює щось ще крутіше, і стає новим царем гори👑. І так по колу.
📌Як підсумок:
➡️ Монополія може бути лише тимчасовою, якщо її не охороняють штучно.
➡️ Робочих місць може стати менше в короткостроку, але в довгостроку з'являться нові, і вони будуть крутішими (продуктивнішими).
➡️ Споживачі спочатку платять більше (маржу лідера), а потім менше + регулярно одержують нові продукти.
➡️ З мук вибору між "продовжувати доїти старе" або "простіше вже забити та канібалізувати" народжуються стратегії компаній.
➡️ Державі потрібно, з одного боку, придушити монополії: вони мало мотивації вкладати в R&D, тому що вони уповільнюють прогрес. А з іншого, уникати надмірної конкуренції, адже тоді не виникає потенційних лідерів, здатних по-серйозному вкластися у R&D.
Два економіста 🧮розрахували всю цю справу на ймовірностях, рівнях прибутку та інших циферках📈. На мою думку, дуже актуальна теорія прямо зараз. Коли весь світ міркує, як якийсь черговий ШІ🤖 все остаточно порушить і відбере у всіх роботу. Але-ні, це лише ще один цикл, ну або кілька поспіль.
💬Ось так я Вам виклал теорію лауреатів Нобелівської премії в одному пості. Цікаво, а що Ви думаєте про ШІ в цьому контексті🤔. Й це момент, про історію Альфреда Нобеля та премію писав раніше, 📝можна почитати - ТУТ.
Ільченко І Власна справа 💰