«Нікому не потрібна така сила, особливо дітям. Тім подумав, що деякі люди, здатні натиснути на великі червоні кнопки, насправді і є дітьми — в голові, а не зовні».

Стівен Кінг «Інститут», 2019

Слухав у Абук у начитці Дениса Денисенка, отримав масу задоволення як від автора, так і від виконання.

Вражає те, як здалеку і взагалі з іншої історії вміє почати Кінг, аби потім все зв’язати між собою. Масштаби захоплюють.

Вражає ідея інституції, яка пожирає дітей (які і є майбутнім) під прапором боротьби за майбутнє.

Вражає реалізація механізму активізму і об’єднання несправедливо пригноблених проти інституції.

Багато що ще вражає — наприклад, образи чортів при владі, які самі повірили у свою тухлу хрінь.

🤌 Я щось думаю, що це ідеальний жанровий роман, актуальність якого у цьому зварйованому світі буде тільки зростати. #раджу_почитати всім. Дякую, Абук!!🤍