2025-12-26 02:03:50
«Нескінченне прочитання нескінченної історії»
або «Як знайти шлях до себе. Покрокова інструкція»
«Нескінченна історія»
Міхаель Енде
Хлопчик років десяти–одинадцяти, рятуючись від недоброзичливих однолітків, ховається в букіністичній крамниці. Його увагу привертає книга, і, не маючи змоги впоратися з собою, він її краде. Виявляється, це роман про відважного Атрею, якому доручено врятувати країну Фантазію, яку поглинає певне Ніщо. Незбагненним чином події в реальності та в книзі починають перегукуватися, аж доки Бастіан остаточно не опиняється в самому серці історії, де на нього чекають пригоди, а також довгий шлях до себе
На перший погляд цілком дитяча історія ніби віддзеркалює різні впізнавані образи:
(1) головний герой, Бастіян, крізь книжку потрапляє в казку так само, як це роблять герої Льюїса проходячи крізь шафу; (2) головним символом всевладдя тут є Аурин (своєрідний уроборос), який нагадує перстень Толкіна; (3) героєві доводиться то рятувати світ, як Ісусу, то давати речам імена, як Адамові; (4) шлях Бастіяна туди буде таким же складним, як і шлях назад, як у Одіссея; (5) а ще, компенсуючи свій біль з реального світу, хлопчик у певний момент перетворюється на тирана, як в найгірших традиціях німецької диктатури; (6) і навіть сам Енде пише свій текст, ніби віддзеркалюючи образи із сюрреалістичних картин свого батька
Цікаво, що в книзі віддзеркалюються не лише впізнавані фрагменти культури й історії. Коли Бастіян заходить до букіністичної крамниці, перше, що він бачить — це напис на скляних дверях, звернений до перехожих. Фраза виглядає як плутанина, але водночас це ніби запрошення подивитися на світ і на себе з іншого боку. Зрештою, країна Фантазія постає ніби іншою стороною або дзеркальним відображенням внутрішнього стану світу людей, зокрема й головного героя. А в одному з випробувань Атрею, подивившись у дзеркало, бачить не себе, а Бастіана. На шляху до того, щоб поглянути на себе з іншого боку й пізнати себе, Бастіян починає володіти найпотужнішим інструментом — Аурином зі спокусливим написом «Роби, що хочеш»; саме тут герой і пізнає свою темну сторону. Фраза «Роби, що хочеш» у цьому контексті, ймовірно, є частиною відомого вислову християнського філософа Аврелія Августина. Повністю фраза звучить так: «Люби і роби, що хочеш». Філософ, звісно, мав на увазі любов до Бога, проте цікаво, що у фіналі роману герой зцілюється й приймає себе з усіма своїми сторонами саме тоді, коли пізнає любов
А також у фразі «Роби, що хочеш» можна побачити перегук із працею Алістера Кроулі. Бо ж саме Кроулі сформулював відомий принцип: «Роби, що хочеш — такий увесь Закон», у якому він буквально закликав людей до розуміння, що існує власна «Справжня Воля» — тобто призначення, яке треба в собі розпізнати і реалізувати. А ще імʼя, ⡉⡰⢡ ⠤⠰⢔ ⠔⡰⢌⡑⠙⠑⠃ ⡐⡨⠜⢂⠒⡡⠙⠥ ⠉⢄⠒⡌⠔⡰⡄ ⡈ ⣐⠉⢐⡄⠓⣁⠎⡢⠆ ⠘⠱⠤⠲⡆⡊⡠⢊⠌⣐⢢ — це буквально назва роману Кроулі «Moonchild»
У чому ж нескінченність історії.
Звісно, світ циклічний (і, до речі, символом цього якраз є уроборос aka Аурин). І за відродженням Фантазії (та й узагалі будь-чого) завжди слідуватиме смерть. Бастіян точно не останній хлопчик, якому доведеться рятувати Фантазію. Світ завжди потребуватиме спасителя — ця історія нескінченна
Також цікаво, що автор робить свого героя співучасником книжкової історії та співтворцем цієї історії, ніби натякаючи, що саме читач (зі своїм баченням і досвідом) остаточно «дописує» роман. Тому «Нескінченна історія» — це, зокрема, і про те, що будь-яка історія може мати нескінченну кількість прочитань.
І, до речі, Енде, своєю чергою, стверджував, що всі інтерпретації його книги є правильними
То про що цей роман? Субʼєктивно
Про втечу від реальності, про шлях до себе, про прийняття своєї неідеальності
⢡⢑⢂⠤⢨⢤⡤
На завершення, не можу не відмітити, що Енде планував видати цей роман до Різдва. В нього це не вийшло, адже Бастіян буквально застряг на шляху до себе, проте безумовно в цьому тексті є щось різдвяно-магічно-чарівне)
Користуючись можливістю, хочу привітати вас із Різвом та побажати вам бути щасливими й надовго не застрягати на шляху до себе
#зк_відгук
або «Як знайти шлях до себе. Покрокова інструкція»
«Нескінченна історія»
Міхаель Енде
Хлопчик років десяти–одинадцяти, рятуючись від недоброзичливих однолітків, ховається в букіністичній крамниці. Його увагу привертає книга, і, не маючи змоги впоратися з собою, він її краде. Виявляється, це роман про відважного Атрею, якому доручено врятувати країну Фантазію, яку поглинає певне Ніщо. Незбагненним чином події в реальності та в книзі починають перегукуватися, аж доки Бастіан остаточно не опиняється в самому серці історії, де на нього чекають пригоди, а також довгий шлях до себе
На перший погляд цілком дитяча історія ніби віддзеркалює різні впізнавані образи:
(1) головний герой, Бастіян, крізь книжку потрапляє в казку так само, як це роблять герої Льюїса проходячи крізь шафу; (2) головним символом всевладдя тут є Аурин (своєрідний уроборос), який нагадує перстень Толкіна; (3) героєві доводиться то рятувати світ, як Ісусу, то давати речам імена, як Адамові; (4) шлях Бастіяна туди буде таким же складним, як і шлях назад, як у Одіссея; (5) а ще, компенсуючи свій біль з реального світу, хлопчик у певний момент перетворюється на тирана, як в найгірших традиціях німецької диктатури; (6) і навіть сам Енде пише свій текст, ніби віддзеркалюючи образи із сюрреалістичних картин свого батька
Цікаво, що в книзі віддзеркалюються не лише впізнавані фрагменти культури й історії. Коли Бастіян заходить до букіністичної крамниці, перше, що він бачить — це напис на скляних дверях, звернений до перехожих. Фраза виглядає як плутанина, але водночас це ніби запрошення подивитися на світ і на себе з іншого боку. Зрештою, країна Фантазія постає ніби іншою стороною або дзеркальним відображенням внутрішнього стану світу людей, зокрема й головного героя. А в одному з випробувань Атрею, подивившись у дзеркало, бачить не себе, а Бастіана. На шляху до того, щоб поглянути на себе з іншого боку й пізнати себе, Бастіян починає володіти найпотужнішим інструментом — Аурином зі спокусливим написом «Роби, що хочеш»; саме тут герой і пізнає свою темну сторону. Фраза «Роби, що хочеш» у цьому контексті, ймовірно, є частиною відомого вислову християнського філософа Аврелія Августина. Повністю фраза звучить так: «Люби і роби, що хочеш». Філософ, звісно, мав на увазі любов до Бога, проте цікаво, що у фіналі роману герой зцілюється й приймає себе з усіма своїми сторонами саме тоді, коли пізнає любов
А також у фразі «Роби, що хочеш» можна побачити перегук із працею Алістера Кроулі. Бо ж саме Кроулі сформулював відомий принцип: «Роби, що хочеш — такий увесь Закон», у якому він буквально закликав людей до розуміння, що існує власна «Справжня Воля» — тобто призначення, яке треба в собі розпізнати і реалізувати. А ще імʼя, ⡉⡰⢡ ⠤⠰⢔ ⠔⡰⢌⡑⠙⠑⠃ ⡐⡨⠜⢂⠒⡡⠙⠥ ⠉⢄⠒⡌⠔⡰⡄ ⡈ ⣐⠉⢐⡄⠓⣁⠎⡢⠆ ⠘⠱⠤⠲⡆⡊⡠⢊⠌⣐⢢ — це буквально назва роману Кроулі «Moonchild»
У чому ж нескінченність історії.
Звісно, світ циклічний (і, до речі, символом цього якраз є уроборос aka Аурин). І за відродженням Фантазії (та й узагалі будь-чого) завжди слідуватиме смерть. Бастіян точно не останній хлопчик, якому доведеться рятувати Фантазію. Світ завжди потребуватиме спасителя — ця історія нескінченна
Також цікаво, що автор робить свого героя співучасником книжкової історії та співтворцем цієї історії, ніби натякаючи, що саме читач (зі своїм баченням і досвідом) остаточно «дописує» роман. Тому «Нескінченна історія» — це, зокрема, і про те, що будь-яка історія може мати нескінченну кількість прочитань.
І, до речі, Енде, своєю чергою, стверджував, що всі інтерпретації його книги є правильними
То про що цей роман? Субʼєктивно
Про втечу від реальності, про шлях до себе, про прийняття своєї неідеальності
⢡⢑⢂⠤⢨⢤⡤
На завершення, не можу не відмітити, що Енде планував видати цей роман до Різдва. В нього це не вийшло, адже Бастіян буквально застряг на шляху до себе, проте безумовно в цьому тексті є щось різдвяно-магічно-чарівне)
Користуючись можливістю, хочу привітати вас із Різвом та побажати вам бути щасливими й надовго не застрягати на шляху до себе
#зк_відгук