Нещодавно побачила на одному з пабліків, де більше 4000 підписників і таки маю що тут сказати.

Любі друзі, ну не можна розглядати мистецтво ПОЗА історичним та культурним контекстом. Це як мінімум не професійно.

Ми (як дослідники) знаходимося в певній мета-позиції, коли досліджуємо феномен культури. А феномен, тобто явище, це будь-який артефакт (ілюмінований рукопис, картина, вівтар, мозаїка, фреска, тощо)

Ми (як дослідники) не оцінюємо предмети мистецтва з точки зору подобається / не подобається, бо це не рівень дослідника.

Людство йде вперед, для себе ми беремо найкраще (та чи завжди?) і розвиваємося як як великий організм. Але оцінювати ранньохристиянські тексти/ середньовічне мистецтво через призму сучасних демократично-феміністичних поглядів це прям дешевий популізм.

Вибачте, якщо заділа почуття чиїйсь. Серед української НЕ академічної середи ітак дуже мало тямущих спеціалістів / блогерів / пабліків. А тут навіть, ті , що претендують на якусь науковість пробивають дно.