2024-08-01 12:00:01
Неочікувані союзники.
Автор: @dr_feb_
Личинки мух у рані😨
Зазвичай це синонім чогось поганого (і @surgi_nao чудово описав, чого саме). Але в хірургії, буває так що це - метод лікування. І називається він біологічний дебрідмент, або маггот-терапія.
Ще в античному Римі лікарі відзначали, що деякі “заражені черв’яками” рани очищуються швидше. У працях Цельса описані випадки неочікуваного загоєння. Тоді це списували на “милість природи”. Сьогодні ми знаємо — це робота ферментів.
Але мова не про будь-яких черв’яків. Застосовують тільки стерильні личинки каллифорид (мʼясних мух), вирощені у лабораторіях без контакту зі звичайним середовищем.
Личинки мʼясних мух виділяють протеази (серін- і металопротеїнази), які селективно розщеплюють некротичну тканину, не зачіпаючи живі клітини. Після розрідження тканини личинка всмоктує продукти зовнішнього перетравлення як смачний суп. Вони справжні “пожирачі некрозу”!
Окрім цього, вони:
— знижують бактеріальне навантаження (особливо MRSA, P. aeruginosa)
— руйнують біоплівки
— стимулюють ангіогенез та грануляцію (VEGF, TNF-α, MMP-9)
Але це не метод “на око”. Біологічний дебрідмент проводиться тільки під медичним наглядом. Потрібна оцінка стану перфузії, мікробної контамінації, супутніх захворювань.
Є показання:
– діабетичні, венозні виразки
– пролежні, що не піддаються класичному очищенню
– неефективність гідрогелів, ензимів, VAC-терапії
Є й протипокази:
– ішемія ІІІ–IV стадії
– сухі некрози без ексудації
– кровотечі (личинки посилюють фібриноліз)
– алергія, виражена психоемоційна реакція
Існують два варіанти застосування:
🐛вільні личинки - рухаються по рані у вологому середовищі
🧃біопакети (biobag) - марлеві мішечки, які не дають личинкам вийти, але пропускають ферменти (але ефективність значно нижча).
Біологічний дебрідмент — це не пережиток. Це метод для складних, хронічних, резистентних ран, коли скальпель надто грубий, а мазі безсилі. Головне- щоб все відбувалось під контролем спеціаліста, а не у полі
🪰 Не всі черви вороги. Деякі — союзники. Навіть якщо вони прийшли… від Вельзевула.
Автор: @dr_feb_
Личинки мух у рані😨
Зазвичай це синонім чогось поганого (і @surgi_nao чудово описав, чого саме). Але в хірургії, буває так що це - метод лікування. І називається він біологічний дебрідмент, або маггот-терапія.
Ще в античному Римі лікарі відзначали, що деякі “заражені черв’яками” рани очищуються швидше. У працях Цельса описані випадки неочікуваного загоєння. Тоді це списували на “милість природи”. Сьогодні ми знаємо — це робота ферментів.
Але мова не про будь-яких черв’яків. Застосовують тільки стерильні личинки каллифорид (мʼясних мух), вирощені у лабораторіях без контакту зі звичайним середовищем.
Личинки мʼясних мух виділяють протеази (серін- і металопротеїнази), які селективно розщеплюють некротичну тканину, не зачіпаючи живі клітини. Після розрідження тканини личинка всмоктує продукти зовнішнього перетравлення як смачний суп. Вони справжні “пожирачі некрозу”!
Окрім цього, вони:
— знижують бактеріальне навантаження (особливо MRSA, P. aeruginosa)
— руйнують біоплівки
— стимулюють ангіогенез та грануляцію (VEGF, TNF-α, MMP-9)
Але це не метод “на око”. Біологічний дебрідмент проводиться тільки під медичним наглядом. Потрібна оцінка стану перфузії, мікробної контамінації, супутніх захворювань.
Є показання:
– діабетичні, венозні виразки
– пролежні, що не піддаються класичному очищенню
– неефективність гідрогелів, ензимів, VAC-терапії
Є й протипокази:
– ішемія ІІІ–IV стадії
– сухі некрози без ексудації
– кровотечі (личинки посилюють фібриноліз)
– алергія, виражена психоемоційна реакція
Існують два варіанти застосування:
🐛вільні личинки - рухаються по рані у вологому середовищі
🧃біопакети (biobag) - марлеві мішечки, які не дають личинкам вийти, але пропускають ферменти (але ефективність значно нижча).
Біологічний дебрідмент — це не пережиток. Це метод для складних, хронічних, резистентних ран, коли скальпель надто грубий, а мазі безсилі. Головне- щоб все відбувалось під контролем спеціаліста, а не у полі
🪰 Не всі черви вороги. Деякі — союзники. Навіть якщо вони прийшли… від Вельзевула.