#недільна_рефлексія

грудень часто перетворюється на залу очікування. ми живемо майбутнім роком, переконуючи себе, що зараз треба просто добігти.

у мене попереду захист магістерського диплома. і мозок автоматично вмикає режим "виживання". він шепоче: просто дійди до фінішу, просто здай, а справжнє, спокійне життя почнеться потім.

я зловив себе на цьому відчутті "чернетки". ніби ці дні напруги, підготовки та стресу не рахуються. ніби це просто перешкода перед "справжнім" життям.

але чистовика не існує. цей хаос, ця передзахисна лихоманка, ця втома - це і є тканина нашого часу. ми чекаємо ідеального моменту, щоб видихнути, забуваючи, що дихати треба постійно.

ми відкладаємо радість на "після диплома" або "після свят", крадучи її у себе сьогодні.

життя відбувається тільки зараз.