Не стало В'ячеслава Криштофовича – режисера, який подарував Україні й світу такі фільми, як «Володя великий, Володя маленький», «Самотня жінка бажає познайомитись», «Автопортрет невідомого», «Приятель небіжчика». Крім того, В'ячеслав Сигизмундович був музикантом і педагогом. Йому було 78.

Пригадуємо статтю «Кримінал, розчинений у побуті» Лариси Брюховецької про «Приятеля небіжчика» (Кіно-Театр, 1997, №5, #Кіноперіодика) – один із ключових фільмів українських дев'яностих.

«У фільмі вгадуються інтонації французького кіно, з його смакуванням потоку життя. Життя звичайне, як і в реальності, – вулиці, місто вдень, місто вечірнє, відвідувачі кафе, покупці, перехожі. Одне слово, в такому середовищі розчиняєшся, від нього нічого особливого не чекаєш. І раптом... Але й кривава драма – це також будні, будні великого міста. Так, принаймні, це виглядає у фільмі.

Фіксуючи на плівку нашу неблагополучну дійсність, яка, до речі, не виглядає аж надто похмурою (гуманність авторів не допускає, щоб екранна дійсність надміру травмувала глядача), фільм не лишає по собі гнітючого враження... Криштофович пом'якшує гостроту, згладжує жорстокість, розчиняє драму самотості в плинності життя, в його звичності й побутовості».

Світла пам'ять митцеві❤️‍🩹