Найприбутковіший український художник Іван Марчук судиться через договір, який він підписав не читаючи.

У судовому реєстрі я знайшов лише процесуальні документи — тобто наразі історія відома переважно з публікацій в ЗМІ.

12 травня 2020 року художнику запропонували підписати ліцензійний договір. За договором чотири особи — адвокат Сергій Павленко, бізнесмен Михайло Синиця, Ігор Апостол (син екснардепа) та Тамара Стрипко — отримали виключну ліцензію на всі картини Марчука на 100 років. За це митець нібито мав отримати 10 000 грн (близько $360 за курсом 2020 року) та 5% роялті від надходжень.

Як стверджує Марчук, його запевнили, що договір "не дійсний без нотаріуса", тому він підписав документ не читаючи. В цей же день художник збагнув суть договору і звернувся до ініціатора, екснардепа Михайла Апостола, з вимогою анулювати договір. Апостол погодився визнати договір неукладеним і Марчук вирішив, що питання закрито.

Влітку 2024 року власниця винної компанії Big Wines Наталія Бурлаченко випадково зустріла Михайла Апостола. Коли він дізнався, що компанія Big Wines використовує картини Марчука на етикетках вин, заявив: "Авторські права у мене. Їх мені передав сам Марчук".

Це занепокоїло власницю Big Wines, яка з 2022 року співпрацювала з художником на підставі власного договору. Так Марчук дізнався, що договір 2020 року досі вважається чинним.

Колекція Івана Марчука налічує понад 5 тисяч картин. Середня ціна полотна — $5000-10 000. Влітку 2024 року його картину "Зійшов місяць над Дніпром" продали за рекордні $300 000, а у 2022 році "Сад спокуси" — за $120 000.

Якщо Марчук дійсно віддав виключні права, то власники виключних прав, звісно, можуть забороняти будь-кому використовувати твори художника. У такому разі всі інші договори Марчука (включно з Big Wines) стають проблемними.

Ця справа виглядає як квінтесенція того, що може статися без юриста: підписують договори не читаючи, вірять в міфи про недійсність без нотаріуса. А потім вірять усним гарантіям, що договір все — вже не дійсний 🤷‍♂️