Навчи мене писати, Поетко.

Я — маслина серед оливкових садо-віршо...

Поки вечірня тиша прохолодою цілує шию,
навчи мене ритму.

Приручи мої тексти.
Вони дикими бджолами рояться поміж дужок.
Через сітківку ока розлітаються по закутках твого тіла,
ховаються на внутрішніх частинах стегон, лоскочуть твою чуттєвість,
гортають фантазії, як книгу з картинками,
і діляться медом...

Спробуй —  губи вже солодкі?

Коми, немов язики, доводять до ...крапок.
Рук своїх не лякайся:
змінюй слова та дихай.
Випий келих моєї уяви, але не дай собі захмеліти.

Бо ж ти ще маєш навчити мене римувати на стогони,
ти ж ще маєш навчити мене дотримуватись ритму до останнього абзацу.

Виділи усі мої помилки сухим червоним, Поетко.
Давай закінчимо разом
цей текст писати?

@herbariumxandra

#ксандрик