2024-08-01 12:00:01
Насичені вийшли вихідні.
🌟Вчора вперше (!) була на клубі у Валентини з In book we trust за книгою, яка врятувала мій читацький січень — Печера ідей (мій відгук можна почитати тут). Обговорили потрохи і філософію, і постмодернізм, і свої численні теорії, і ставлення до чоловічого тіла у Давній Греції 🤭 Було цікаво і затишно (я вже якось і відвикла від клубів, де менше 10 людей, а це насправді оптимальний варіант).
🌟А сьогодні з моєю бесті ходили на Тату троянди у театрі Лесі Українки. The Rose Tattoo — це пʼєса знов Теннессі Вільямса, проте вже менш відома на фоні своїх пулітцерівських сестер. Цю я вже не читала, бо не хотіла знов мінорності та драматичності Вільямса. Проте, як виявилось, спектакль був неочікувано смішним та дуже позитивним.
Тату троянди — це історія про сицилійку, що живе в Америці. Серафіна Делла Роза — вдова, що зі смертю коханого чоловіка перетворює жалобу за ним на культ та закривається від світу. Її почуття палкі та, можливо, надмірні. І роблять її посміховиськом у місті, бо всім відомо, що її коханий чоловік насправді був тим ще козліною та мав коханку.
Серафіна ж заразом намагається закрити від почуттів і серце своєї юної доньки Рози, що як раз переживає своє перше кохання.
Все це може звучати напружено та драматично, проте насправді у виставі багато жартів та дуже смішних і незграбних ситуацій.
Це студентська випускна вистава, яка при цьому має прекрасний тандем режисури та сценографії у вигляді сімейного підряду Богомазових. Сценографія насправді дуже і дуже мінімалістична, проте слугує чудовим фоном для гри молодих акторів, живого співу та гри на інструментах.
Ну і так, актори абсолютно прекрасні. Я отримую величезне задоволення від студентських вистав здебільшого через те, які вони всі класні і харизматичні, як вони горять своєю справою, наскільки їм просто подобається бути на сцені. Будемо відверті: запал цей збережуть на всі.
Якщо раптом буде і наступного сезону — дуже раджу. Це легка, смішна і дуже приємна вистава.
На цьому вважаю театральний сезон закритим, бо премʼєрну Землю Уривського я вже якось зараховую до нового сезону.
🌟Вчора вперше (!) була на клубі у Валентини з In book we trust за книгою, яка врятувала мій читацький січень — Печера ідей (мій відгук можна почитати тут). Обговорили потрохи і філософію, і постмодернізм, і свої численні теорії, і ставлення до чоловічого тіла у Давній Греції 🤭 Було цікаво і затишно (я вже якось і відвикла від клубів, де менше 10 людей, а це насправді оптимальний варіант).
🌟А сьогодні з моєю бесті ходили на Тату троянди у театрі Лесі Українки. The Rose Tattoo — це пʼєса знов Теннессі Вільямса, проте вже менш відома на фоні своїх пулітцерівських сестер. Цю я вже не читала, бо не хотіла знов мінорності та драматичності Вільямса. Проте, як виявилось, спектакль був неочікувано смішним та дуже позитивним.
Тату троянди — це історія про сицилійку, що живе в Америці. Серафіна Делла Роза — вдова, що зі смертю коханого чоловіка перетворює жалобу за ним на культ та закривається від світу. Її почуття палкі та, можливо, надмірні. І роблять її посміховиськом у місті, бо всім відомо, що її коханий чоловік насправді був тим ще козліною та мав коханку.
Серафіна ж заразом намагається закрити від почуттів і серце своєї юної доньки Рози, що як раз переживає своє перше кохання.
Все це може звучати напружено та драматично, проте насправді у виставі багато жартів та дуже смішних і незграбних ситуацій.
Це студентська випускна вистава, яка при цьому має прекрасний тандем режисури та сценографії у вигляді сімейного підряду Богомазових. Сценографія насправді дуже і дуже мінімалістична, проте слугує чудовим фоном для гри молодих акторів, живого співу та гри на інструментах.
Ну і так, актори абсолютно прекрасні. Я отримую величезне задоволення від студентських вистав здебільшого через те, які вони всі класні і харизматичні, як вони горять своєю справою, наскільки їм просто подобається бути на сцені. Будемо відверті: запал цей збережуть на всі.
Якщо раптом буде і наступного сезону — дуже раджу. Це легка, смішна і дуже приємна вистава.
На цьому вважаю театральний сезон закритим, бо премʼєрну Землю Уривського я вже якось зараховую до нового сезону.