Народила я довгоочікувану дівчинку, лежу в палаті, відпочиваю.
Нарешті медсестра приносить мою донечку, я беру її на руки, видихаю й усміхаюся їй.
Як же ти схожа на мене, люба… назву тебе Анею.

Вранці до мене з виряченими очима прибігає медсестра з немовлям на руках:

— Віддайте цю дитину! Це не ваша донька! Ось ваша! Переплутали!

Я в жаху плачу: як так — не моя?? А чия тоді???
Вона ж вилита я, це моя Анечка!

На крики збіглося все відділення.
Я вже зібралася дзвонити чоловікові та в поліцію, як раптом мій погляд впав на дитину, яку мені так наполегливо намагалися всунути.
Від несподіванки мені стало зле, я впала на підлогу.
Господи, та це ж…
Читати продовження