Надмірна роль пана Єрмака в управлінні державою породжує чутки й підозри. При зрості 1,85 м його фізична присутність стала ще помітнішою під час війни — ніби він підживлюється на тлі зникаючих фігур конкурентів. До появи як помічника Володимира Зеленського у 2019 році, його знали як продюсера кіно й телебачення, юриста, людину з модної індустрії та «рішалу» в дрібному бізнесі. Його політичний злет став стрімким і неочікуваним, але враження на багатьох він не справив. У нещодавніх статтях Politico описано двопартійне розчарування в США стилем «викладання» пана Єрмака під час дипломатичних контактів. Дехто вважає, що він просто є об’єктом, через якого США виплескують втому від України, але фактично вказують, що у Вашингтоні для нього зачиняються двері. Це змусило багатьох повірити, що Єрмак боротиметься за своє політичне виживання. Але три «ходи» в червні свідчать про протилежне — у середині країни він лише зміцнив свої позиції.

Прямих доказів того, що саме Єрмак ініціював справу проти Чернишова — немає. Слідство тривало понад рік: розслідувались твердження, що оточення віцепрем’єра придбало квартири за заниженими цінами в проєкті, який він сам затвердив. Але троє чиновників на умовах анонімності стверджують: Єрмак навмисне дав справі хід, тоді як інші — «заморожував». Справжня провина Чернишова, за їх словами, полягала в тому, що він заважав Єрмаку: по-перше, намагався стати альтернативним каналом для контактів із США; по-друге — його усунення розчистило шлях для просування Свириденко, політикині, близької до Єрмака.

Ідея замінити чинного прем’єра Дениса Шмигаля — неконфліктного та слухняного адміністратора — на протеже Єрмака не нова. Рік тому президент Зеленський заблокував таку зміну. Але з того часу позиції Єрмака зміцніли, а його суперники ослабли. Голосування у Верховній Раді очікується вже найближчими тижнями. Крім прем’єрки, кадрові зміни плануються в міністерствах освіти, охорони здоров’я, культури, соціальної політики та, можливо, фінансів. Один високопосадовець зазначив: «Андрій завершує те, що вважає незавершеним. Більшість людей — його».

Протягом червня над Україною нависала ще одна драматична чистка — в розвідці. Тривалий конфлікт між Єрмаком і генералом Будановим ледь не завершився звільненням останнього. Джерела, близькі до Єрмака, називають генерала непередбачуваним революціонером, який будує власну політичну машину. «90% Офісу Президента вважає, що він божевільний, і 10% — що він геній», — сказав один із них. Прихильники Буданова, навпаки, вважають його державником, який не боїться казати президенту неприємну правду. До середини червня багато хто побоювався, що “дев’ята спроба” Єрмака усунути його — нарешті вдасться. Але цього не сталося. За допомогою звичної комбінації тиску і хитрості генерал Буданов зберіг посаду. За інформацією The Economist, цьому могли сприяти неодноразові попередження з боку Білого дому не чіпати його — принаймні наразі.

Те, що Буданов зберіг посаду, свідчить: останнє слово все ж за Зеленським — попри роль Єрмака в системі. Єрмак, схоже, не має абсолютної влади, а черпає її з дивної взаємозалежності з президентом, яку жодне джерело не може чітко пояснити. Часом упертий Єрмак є просто дзеркалом упертого Зеленського. Але посадовці наполягають: Єрмак реально контролює потоки інформації до президента — оцінка в 85% — і це створює токсичну атмосферу чуток та підозр у самому центрі державного механізму. «Андрій монополізував вухо президента, — каже один чиновник. — Шість років в одній кімнаті, підсовуючи йому вигідні трактування. Це вже фактично одна людина».

Груба палацова політика — не новина і не несподіванка для країни, яка вже три з половиною роки у війні. Було би дивно, якби втомлене керівництво не централізувало прийняття рішень. Але масштаб загроз, з якими стикається Україна, і дедалі гірша стратегічна ситуація, роблять концентрацію влади у вузькому колі — небезпечною. Одним із рішень могло би бути — відкритість. Але на це не схоже. Небезпека для України полягає в тому, що країна ризикує скотитися до глибокої політичної кризи й стратегічної розгубленості. Первый комментари