Набрати є-бали у бригаді «Хартія» на напрямку Липці – складна справа, оскільки бригада створила під Харковом справжню «кіл-зону» на відстань до 10 км від лінії бойового зіткнення. Зустрічаючи ефективне ураження, ворог замість штурмів змушений витрачати сили на закріплення, ротації, спостереження та прикриття своїх бойових порядків.

Тобто у ворога значні тактичні переваги, панівна гряда висот з вигідними радіогоризонтами, зручні лісові масиви для пересування та накопичення сил, зручні та приховані логістичні маршрути, але вперед вони просунутись не можуть.

«Хартія» нав’язала росіянам такий темп втрат, який ворог не може витримувати. Саме тому на напрямку Липців за цілий рік ворог не просунувся ні на крок. Зрозуміло, що це результат комплексних рішень, зусиль усіх підрозділів, спільна робота приданих сил.

Зараз ворог намагається перехопити тактичну ініціативу, щоб знов повернути собі можливість наступати, боротьба йде за здобуття якісної переваги, в першу у чергу у застосуванні дронів та засобів РЕБ. Тому основні цілі – це не колони та штурмові групи, а укриття, бліндажі, антени та інші, нерейтингові цілі.

Саме така рутинна робота робить фронт стабільним.