на мініатюрі з часослова 1420-х років є одна персонажка, яка в довколаріздвяних історіях трапляється часто (все-таки про неї розказує ще раннє апокрифічне євангеліє від якова), а от на ілюстраціях — значно рідше, то я аж зраділа, коли на оцю натрапила. тим більше, що сюжет про неї можна тлумачити не тільки як іще одне різдвяне диво, а і як нагадування про те, що не варто чіпати людей без дозволу, бо руки можуть і повідсихати.

жінку, з якою така прикрість трапилася, звали саломе. вона була повитухою і, коли почула від колеги, що тут недалеко діва сина народила, вирішила піти й перевірити, чи то справді діва. з одного боку, не вірити фантастичним історіям на слово — хороша звичка, але подивіться на це ще й із боку божої мами: тобі п'ятнадцять, до тебе приходить янгол із радісною новиною, яка твого законного чоловіка не дуже радує; потім, поки ти вагітна, ви мусите пертися бозна-куди, бо так сказав імператор; потім тобі доводиться народжувати в яслах, поки довкола товчеться купа людей, яким янгол теж розказав радісну новину; а тут іще й незнайома тітка вимагає тебе помацати в найінтимніших місцях. я би засмутилася. але бог учинив своїй мамі чудо — і в саломе всохли руки, щойно вона спробувала кудись ними полізти.

звісно, після такого саломе одразу навернулася й попросила пробачення за сумніви, а янгол приніс їй руки, щоби повернути їх на місце (це в певному сенсі теж можна вважати доброю новиною). більше про цю ситуацію євангеліє від якова нічого не каже, але я собі уявляю, що, раз на місці вже була професійна повитуха, здатна подбати про немовля, божій мамі вдалося сховатися від світу й трошечки відпочити від подій попередніх дев'яти місяців. так і зовсім виходить затишна різдвяна історія.

#чудотворення #гарнеякбожамама #дитятковяслах