📚 На акварельній синяві надвечірнього липневого київського неба тонко вималювався золотий серпик, від Дніпра віє озонами, пахне прибережними пісками, — а Мар’яна очамріло питає себе, якої мари опинилася вона серед цієї озвірілої юрби.

(Докія Гуменна. «Хрещатий яр»)

#Словниковий_запас
Чайка на крижині