ми йшли дорогами загублених світів,
в пітьмі століть, ходою часоплину.
ковчег в пісках епох згорнувся в дряхлий пліт,
плеяд імення стали сірим пилом.

ми йшли п'ятою ахіллесових шляхів,
вітрами Одіссея рвали море.
у Трою свято хтось повірив і згорів,
втонув митець під ніжний спів потвори.

ми йшли у глибину забутих мрій,
плили за край, збігали в потойбічне,
в химерній битві другом був чужий,
світило не згасало цілу вічність.

ми йшли спіраллю тисяч поколінь,
вживляли слово в цитаделі роду,
і бігли, як в останній перегін,
за лінію небаченого фронту.


народжені між Тигром і Євфратом,
ми бачили Едем та кола Данте,
відродження й диктаторів апарт –
ішли ми прахом – повернулись в прах.

травень 2024, ЮІ