Музиканти. Четвертий дарунок – Володимир Аренєв

Іноді навіть не плануєш читати книгу – а якось само виходить (уточню одразу, що я просто не планувала її читати от сьогодні). І взагалі, я збиралась в тривогу поспати – але випадково, шукаючи паучі, натисла кнопку живлення, на мене ця книга з кіндла і вискочила. Ну, думаю, дай хоч гляну, що там – і, з думкою про те, що "о, воно різдвяне, підійде для тематичних читань і добірок" – випадково дочитала до 45%... #топ_місяця #топ_взагалі

Видавництво ВСЛ

Ходить собі трійця від місця до місця: рудий кіт, великий сліпий собака і сичуня, шукають собі де поспати в комфорті і поїсти, бажано – смачно і багато. Ну і роботою не гребують – не все ж їм пісні співати? Тож підписуються вони одну ніч стерегти добро дванадцяти кремезних хлопців, загублені спогади – один з яких і шукає дівчинка Марія.

Дуже маленька, але дуже комфортна книженька. Добро так і ллється – і знаєте, виявилось, що це прям от те, що і було потрібно конкретно в той момент. Симпатичні герої, доволі динамічна оповідь, що я собі ото і незчулася, як дочитала до кінця, і така – що, і все? Мало мені, мало! Бо дуже хотілось провести з героями трошки більше часу, послухати їхніх пісень (окей, почитати, та в мене ж з фантазією все добре!) і не думати над тим, що над домом пролітає групова ціль. І найголовніше те, що хоч в історії і є одне маленьке диво, та її цінність саме в надії, а що нам ще допомагає жити в час війни?

В самому кінці автор обіцяв продовження, тож залюбки його чекатиму. А цю – перечитуватиму, але, все ж таки, тепер вже точно ближче до Різдва. Та знаю, що автор сюди подеколи зазирає – тож моя йому подяка за те, що один неприємний ранок він зробив конкретно мені трішечки світлішим.