2025-09-12 07:51:30
Моє вперше, яке відбулося ще у червні, — книжковий клуб, де книга всім сподобалася. І, як не дивно, це було дуже тепле та домашнє обговорення.
Читали «Аркан вовків» Павла Деревʼянка.
Довго збиралася з думками, аби з холодним розумом описати враження, проте... вони не змінилися. Враження не обросли цими глибокими фразами й переосмисленням, не відокремилися емоції від вражень чи застигли, як желе. Вони досі живі — досі радіють і сумують зі мною. І це, чи не вперше за довгий час, я кайфанула від книги. Тому не дивно, що зараз я її раджу всім.
Про що книга? Якщо коротко:
1845 рік. За вікном існує Український Гетьманат. П'ятеро хлопців (Северин, Ярема, Гнат, Пилип і Савка), знайомляться напередодні їх обрання Радою Сімох осавул в один із куренів. Перед цим у джур відбувся вечір срібної, першої, клямри — уклали договір із Ґаадом, продавши свої душі й отримавши силу та можливість перевтілюватися у вовка. І тут починається вовча стежка кожного з них: разом чи поодинці хлопці роблять вибір, від якого може залежати все.
Якщо ж більш детально:
Я розумію, чому деяким ця частина може здаватися менш захопливою: герої ще підлітки, пів книги — це входження у всесвіт автора, і багато чого залишається закритим для читача. Але попри це, я вважаю, що книга вартісна для прочитання (бо камон, як тоді читати наступні частини?). Історія достатньо колоритна, щоб повністю відчути цю історію. Для мене герої були живими — настільки, що я повністю раділа, сумувала й переживала за них і з ними. Всесвіт виявився болісно близьким, бо попри свою альтернативність та фентезійність — багато що можна накласти на сьогодення і нічого не зміниться. Я люблю цю історію і не хочу, щоб вона закінчувалася.
Якби мене попросили описати цю книгу трьома словами, то: вибір, українськість, світло.
І рандомний фан факт: я не гуглила жодного архаїзму, хоч і не вважаю себе знавчинею в цьому.
Кому читати? Всім! Всім, хто читає українських авторів. Всім, хто любить фентезі. Всім, хто читає темне фентезі. Всім, всім, всім, кому навіть це не подобається/не читає! Бо попри певну типовість жанру, книга не залишить байдужим.
Читали «Аркан вовків» Павла Деревʼянка.
Довго збиралася з думками, аби з холодним розумом описати враження, проте... вони не змінилися. Враження не обросли цими глибокими фразами й переосмисленням, не відокремилися емоції від вражень чи застигли, як желе. Вони досі живі — досі радіють і сумують зі мною. І це, чи не вперше за довгий час, я кайфанула від книги. Тому не дивно, що зараз я її раджу всім.
Про що книга? Якщо коротко:
1845 рік. За вікном існує Український Гетьманат. П'ятеро хлопців (Северин, Ярема, Гнат, Пилип і Савка), знайомляться напередодні їх обрання Радою Сімох осавул в один із куренів. Перед цим у джур відбувся вечір срібної, першої, клямри — уклали договір із Ґаадом, продавши свої душі й отримавши силу та можливість перевтілюватися у вовка. І тут починається вовча стежка кожного з них: разом чи поодинці хлопці роблять вибір, від якого може залежати все.
Якщо ж більш детально:
Я розумію, чому деяким ця частина може здаватися менш захопливою: герої ще підлітки, пів книги — це входження у всесвіт автора, і багато чого залишається закритим для читача. Але попри це, я вважаю, що книга вартісна для прочитання (бо камон, як тоді читати наступні частини?). Історія достатньо колоритна, щоб повністю відчути цю історію. Для мене герої були живими — настільки, що я повністю раділа, сумувала й переживала за них і з ними. Всесвіт виявився болісно близьким, бо попри свою альтернативність та фентезійність — багато що можна накласти на сьогодення і нічого не зміниться. Я люблю цю історію і не хочу, щоб вона закінчувалася.
Якби мене попросили описати цю книгу трьома словами, то: вибір, українськість, світло.
І рандомний фан факт: я не гуглила жодного архаїзму, хоч і не вважаю себе знавчинею в цьому.
Кому читати? Всім! Всім, хто читає українських авторів. Всім, хто любить фентезі. Всім, хто читає темне фентезі. Всім, всім, всім, кому навіть це не подобається/не читає! Бо попри певну типовість жанру, книга не залишить байдужим.